ЩО ТАКЕ ПРОЕКТ «ЩОДЕННИК»?

Сьогодні в голові вирують думки стосовно проекту «Щоденник», якому вдалось потрапити у півфінал конкурсу ідей «Ідея-Х Нескафе». Тому нині пишу-телефоную всім друзям з радісною новиною про маленьку перемогу, яка може привести до видання колективної книжки. Проте хотілося б розказати про проект детальніше, адже за ці п’ять (!!!) років, які ми працюємо над ним, коло спілкування розширилось і не всі знають про літературно-мистецький проект «ЩОДЕННИК».

 Історія і концепція проекту

Ідея створення колективної книжки виникла в 2007 р. у Олександра Козинця. З цього часу ми почали працювати над створенням проекту.

Рефлексія над проектом

Проект складається з трьох смислових блоків. Кожен з учасників пише коротке есе, в якому висловлює думки до запропонованої організаторами теми - кохання, часу, тіла. Головна вимога — учасники знають лише один розділ твору (перша частина), окреме речення (друга частина) або слово-узагальнення попередника (третя частина проекту). З усіма текстами «ЩОДЕННИКА» учасники проекту на презентації. Детальніше про концепцію проекту можна ознайомитись, наприклад, з «Вікіпедії».

Педагогічний дует (оновлено)

25 квітня відбудеться святковий концерт «Педагогічний дует» у рамках святкування 7-річчя Інституту філософської освіти і науки.

 Захід розпочнеться о 15 год в актовій залі гуманітарного корпусу. У концерті беруть участь: викладачі – Дробот І.І., Більченко Є.В., Цибін С.Г., Кучеренко Є.В., Русаков С.С., Козинець О.В.; студенти, аспіранти – Чугунова Є., Ваксютенко П., Зінов’єва І., Яценко А., Бєляєва С., Хміль Є., Ющенко Н.

Святковий концерт «Педагогічний дует» переноситься на 25 квітня.

В честь ІФОНу співатиме більше дуетів і чекатиме ще більше сюрпризів!

СЕСТРИ ТИМОЩЕНКО: РІЗНИЦЯ В ОДНУ ХВИЛИНУ

Сестри  народились у Києві. Закінчили середню школу № 235 імені В. М. Чорновола. Сьогодні Марія і Наталія навчаються в Інституті інформатики на спеціальності "Економічна теорія". З чотирьох років і люблять мандрувати – побували у Фінляндії, Швеції, Польщі, Угорщині та в багатьох містах Росії.

Наталія. Досягає поставлених цілей, чітко знає чого бажає. «Якщо їй не подобається людина, то вона обмежує своє  спілкування з нею», – говорить за сестру Марія.

У дев’ятому класі дівчина складала екзамен з біології за сестру. «Викладачка ще відзначила, що обидві дівчини добре знають предмет»,  – згадують дівчата.

Наталія хотіла вчитись в університеті МВС на… слідчого, та її переконали, що таку спеціальність слід опановувати в більш дорослому віці.

СЕСТРИ КІРЄЄВИ: ЗАВЖДИ Є СВОЄ «Я»

Університетська газета «Педагогічні кадри» упроваджує фотопроект «Близнюки університету». Протягом цього навчального року ми записувати інтерв’ю і фотографували близнят, які навчаються в нашому університеті. Ми вирішили дізнатись як разом навчається, чим і схожі і відмінні близнята та, врешті-решт, поцікавитись життєвими планами.

Якщо разом з вами навчаються близнята, то повідомте це в редакцію газети і ми завітаємо у вашу академічну групу

СЕСТРИ КІРЄЄВИ: ЗАВЖДИ Є СВОЄ «Я»

Аня і Аліна народились в м. Конотоп. Разом зростали і разом нині навчаються на ІV курсі на спеціальності «Культурологія». Дівчата до 7 класу ходили в однаковому одязі, «потім ми почали одягатись по-різному, адже хочеться вирізнятись», – говорять дівчата. 

 Аліна. В дитинстві мріяла стати моделлю. «В дитинстві з подружкою навіть влаштовували у дворі показ моди», – з усмішкою згадує дівчина. Аліна – активна і непосидюча. З сестрою могла не просто посваритись, а й почати боротись: «Матір  тепер жартує, що боялась залишити нас вдома самих».  Цікаво, що незважаючи на характер у дівчини дрібний і спокійний почерк. «У школу ми йшли разом, але коло спілкування було різне». Аліна в школі завжди сиділа праворуч, сестра – ліворуч.

ТОП-7 ФІЛОСОФІВ ДЛЯ РЕКТОРА НПУ

Сьогодні на зустрічі з переможцями рейтингу «Кращий випускник 2012» ректор університету НПУ імені М. П. Драгоманова академік Віктор Андрущенко перерахував філософів, які мають для нього найбільше значення. Отже, на світогляд ректора Драгомановського університету найбільше вплинули наступні світові мислителі:

Демокріт

Ірина САВЧЕНКО: «ЛЮДСЬКА ПРИРОДА ПОТРЕБУЄ ЛЮБОВІ І СЕРДЕЧНОСТІ»

Представляти Ірину Савченко не потрібно, бо її добре знає колектив університету. Вона є випускницею нашого вишу і повністю віддана драгомановським традиціям. Крім того, вона є ініціатором багатьох нововведень, за яким наш університет пізнають по всій Україні – фестиваль вертепів «Різдвяна зірка», Народний театр «Вавилон» та ін. Нині під її керівництвом готується перший в Україні фестиваль аматорських шкільних театрів.

У квітні Ірина Савченко святкуватиме свій ювілей, тому напередодні свята ми завітали в гості.

 –       Ірино Віталіївно, на які б запитання Ви б не відповідали?

–       На питання неетичного характеру. Це питання, що пов’язані з моїми колегами. А для мене особисто немає речей, які б викликали неетичні питання.

–       Ви вважаєте себе публічною людиною?

–       На сьогоднішні день я є публічною людиною в університеті і в «обмежених» театральних колах Києва.

ОЛЕКСАНДР СУШКО: «БУДЬ-ЯКУ ПРОБЛЕМУ СУЧАСНОСТІ МОЖНА ВИРІШИТИ»

 У квітні директор Інституту історичної освіти Олександр Сушко святкуватиме ювілей. Напередодні  свята ми навідались до професора і поговорили про життєвий шлях Олександра Олександровича та значення історичної освіти в сучасності.

 

–        Олександре Олександровичу, чому Ви обрали спеціальність саме історика? Чим був викликаний Ваш вибір?

–       Одразу хочу зауважити, я обрав не спеціальність історика, а фах вчителя історії. На мій погляд, це дещо різні речі. Стародавні римляни не дарма казали, що історія – вчителька життя. І цього ніхто не заперечує, бо багатющий досвід минулих поколінь завжди дає можливість тверезо оцінювати життя, шукати шляхи розв’язання життєвих проблем, будувати плани на майбутнє. І це стосується не лише особистого життя, це торкається усього  суспільства. Я б сказав, що будь-яке питання, будь-яку проблему сучасності можна вирішити і розв’язати, вивчивши досвід вітчизняного і світового  минулого,  узагальнивши і творчо застосувавши його у сучасних умовах. Але мало знати минуле, мало бути носієм знань про узагальнений досвід людства. Треба вміти ще й донести цей досвід до нинішньої генерації українських громадян. І, в першу чергу, до молоді. Саме тому, гадаю, я і став  вчителем історії. І удвічі щасливіший, що навчаю майбутніх вчителів історії в Україні.