Знайомства

Дивні знайомства дарує мені кожен новий день.

У п"ятницю ввечері дискутував з однією дівчиною. І врешті-решт, вона запитала в мене чи це не я пишу есе. Виявилось, що вона читала "Келих імпульсів".

А сьогодні зайшов у центральному корпусі в бібліотеку, щоб дізнатись про передачу книдок проекту "Щоденник" і розговорився з однією жінкою. На фразу, що я з Драгоманова, вона відповіла, що знає хто я і що їй подобаються мої тексти. Потім ми ще довго говорили про творчість, педагогіку та сенс життя...

Тож, є однодумці. Значить, не даремно все це, витрачені години, місяці, роки.

Годину сидів і думав, який зробити сьогодні запис.
Почав писати про
межу
божевілля
і т.д.

але це занадто особистісне і не треба знати всім, хто читає блог.

можу написати про те, що за п"ятницю-суботу спав тільки одну годину. і лише вчора ввечері організм сказав "стоп" і просто вимкнувся.

можу поставити питання: "Навіщо?" і "Коли це закінчиться?".
Але розумію, що відповіді на них немає. Бо це через те, що є ми і триватиме поки ми є.
.

Дякую

Дякую усім за привітання з Днем народження!
Дякую за приємні слова, які Ви мені сьогодні говорили.
Буду намагатись виправдати всі ваші сподівання і надії.
Знайте, що я дихаю і працюю заради Вас.

І от ще один рік...

Перші каштани

Десь щемить.
Всередині.
І хоча про це нікому не треба знати, але не можу мовчати. Бо Ти і Я це вже зовсім різне.
Ти набуваєш різних форм. І чарівної спокусливої, такої милої для мене. Буває вона такою, що тільки через роки починаю шкодувати. Бо Ти для мене певний ідеал, а ідеал не може існувати на цій землі! І так щоразу і так щоразу. Тільки Ти різна, кожного разу для мене різна. А Я все тут і тільки тут.
Чекаю тут на Тебе. Все той же Я. Йдуть роки, а я все такий саме. Не дивуйся. Ти не знаєш яким я був учора, а Ти не знаєш чому я такий сьогодні і не пізнаєш чому Я буду завтра таким вже іншим.
І треба вже колись вирішувати, хто саме Ти і яким Я хочу бути.


І перші каштани на асфальті сьогодні зустрілись мені по дорозі. Це так гарно і дивовижно. Відчулась осінь, перша серйозна і єдина така осінь. Вибач Ти вчорашня, не ображайся Ти сьогоднішня, чекаю на Тебе завтрашню!

Там в сентябре

Люблю пісню "Там в сентябре". З дитинства мене зачаровувала мелодія цієї пісні, майстерна гра на скрипці та складність її виконання.

А вже в університеті повністю усвідомив суть тексту. Чого тільки варта фраза:

"Навсегда, слышишь, остался я
В сентябре, там в сентябре,
Где еще почти полдня
До того, когда разлюбишь ты меня."

І це не просто гра слів, як може здатись на перший погляд. Такі випадки часто трапляються у житті. Цього літа зустрічався з такими ситуаціями (а вірніше людьми) в житті і вони мене дивували. Це зачаровує, але водночас і лякає!

Додам тільки те, що вересень дуже чарівний і приємний місяць. Це цікаві 30 днів, які привносять у життя щось нове. Так було. І залишається.




Текст пісні:

Там, там в сентябре
Кленовый лист светился, как звезда.
Там был счастлив я,
Как никогда не буду, никогда.

Город очнулся от зимы ледяной,
Вдруг ярким стал, как на открытке цветной.
Вновь на рассвете небосвод голубой
Сердце радует, радует.
Только я помню, как, лицо наклоня,
Ты говоришь мне, что не любишь меня,
И возвращается сентябрь, и опять
Листья падают, падают.

Там, там я остался,
Где дрожит в лужах вода,
Где как праздник миг любой,
Где с тобой мы не можем друг без друга.
Навсегда, слышишь, остался я
В сентябре, там в сентябре,
Где еще почти полдня
До того, когда разлюбишь ты меня.
Там, где ты со мной
Стоишь, еще лицо не наклоня,
Там, где дождь стеной,
Где говоришь, что любишь ты меня.

Лето веселое звенит за окном,
Огромным звездам тесно в небе ночном,
Но до сих пор я все живу в сентябре,
В том далеком дне, давнем дне.
Знаю, на свете нет нелепей мечты,
Но сентябри вдруг перепутаешь ты,
Два сентября вдруг перепутаешь ты,
И придешь ко мне, вновь ко мне.

Там, там я остался,
Где дрожит в лужах вода,
Где как праздник миг любой,
Где с тобой мы не можем друг без друга.
Навсегда, слышишь, остался я
В сентябре, там в сентябре,
Где еще почти полдня
До того, когда разлюбишь ты меня.
Там, там в сентябре
Кленовый лист светился, как звезда,
Там был счастлив я, как никогда,
Как никогда не буду счастлив, никогда.

Там, там я остался,
Где дрожит в лужах вода,
Где еще почти полдня
До того, когда разлюбишь ты меня.
Там, там в сентябре
Кленовый лист светился, как звезда,
Там был счастлив я,
Как никогда не буду, никогда.

Методологія

Складно бути Вчителем для одних і Учнем в інших.

Тільки зараз зрозумів відповідальність в педагогічному процесі і лише зараз зрозумів, що процес має багато нюансів та можливих варіантів розвитку.

Тепер слід подумати про методологію)

ПОСТвересень

От і наступив вересень 2010 року.

Колись він видавався недосяжним і далеким. Мені було цікаво яким я буду, хто зі мною буде поряд чи зможу ще бути тим, ким мені хочеться чи соціалізація переможе?

От і наступив ПОСТвересень. Вересень ПІСЛЯ чого? Після неймовірно прекрасних п"яти років, які я провів в гарному колективі та чарівної казки про кохання.

ПОСТвересень. Такий акцент через перші дні осені, вона часто пронизує щось всередині і дає теми для розмірковування.

Але все ж потрібно поступово ставити нові акценти:

Вересень ПЕРЕД ЧИМ?!

Впевнений, що попереду чекає спілкування з багатьма цікавими людьми (тому мені і цікаво залишатись в університеті), новий колектив та ще більш чуттєва та, головне, справжня казка про кохання. А давайте і тут змінимо акценти: кохання, яке стане казкою мого буття. Так я ще не формулював. Але прийшла пора.

П.С. Скучаю за тими людьми, які були поруч зі мною останні п"ять років. Якщо ви це читаєте, то знайте про це. Шкода, що тепер не маємо змоги бачитись щодня як раніше.

Але водночас радію, що маю тих знайомих, друзів, колег, яким можу подзвонити в будь-який час та тих, що бачитиму і надалі щодня.

З новим навчальним роком!