Дебати з викладачами

12 жовтня о 14:00 в Інституті соціальної роботи та управління (вул. Освіти, 6) у рамках Дебатного клубу відбудеться "Дебати з викладачами".

Тема для обговорення відбудеться з освітнім процесом, а саме чи повинна бути матеріальна відповідальність за пропущені заняття без поважної причини.

Дебати передбачають дві команди по дві людини (студент+викладач). Одним з викладачів буду я, тому запрошую!

Презентація в книгарні

Дякую усім, хто був учора на презентації книжки "Щоденник". Радію, що наша дружня драгомановська родина вчора заповнила усю книгарню "Є" і що ще довго після презентації учасники проекту та студенти довго не могли розійтись. Ця зустріч була довгоочікуваною і бажаною багатьма людьми і ось нарешті це сталось!!!

Ще більше радію тому, що вчора зібрались як випускники університету так і студенти першого курсу. Як нашого ІФОНу, так і Інституту, де я зараз викладаю.

Тепер КНИЖКА "Щоденник" займе гідне місце на полицях.

До речі, наклад книжки вже розійшовся. 300 примірників виявилось замало.

П.С. До зустрічі на презентації у грудні книжки "Живий Літопис"!

Будет праздник без меня...

1. Зрозумів, що блог залишається єдиним вікном для тих, з ким я, на жаль, не можу бачитись та спокійно спілкуватись. Маю на увазі друзів, які працюють та друзів, які не можуть "зловити" мене.

Тому, користуючись нагодою, передаю усім вітання і нагадую, що я про вас пам"ятаю. Сподіваюсь, що після презентації "Щоденника" (де, багатьох з Вас я теж чекаю!) стане спокійніше і ми зможемо вже бачитись. А ще планую зробити собі такі дні, щоб займатись суто творчістю. Хочу й надалі Вас радувати (а когось дратувати) своїми новими текстами.

2. Сьогодні виникла думка, що складні стосунки творчій людині потрібні. Пояснив це тим, що вони дають поштовх для розвитку, але чи варта творчість душевних страждань? Хоча сьогодні ввечері подумки й подякував одній людині за специфічні стосунки. Вони мені дали великий поштовх і зробили мене таким, яким я є зараз. І через годину підтвердилось, що думки матеріалізовуються - я зустрів цю людину (не покидаючи приміщення, де був).

3. Шукаю, без зупинку шукаю, але поки не можу знайти. Продовжуватиму визирати в метро і на вулиці, шукати на парах і в коридорах, на роботі і поза нею.

4. А настрій цього вечора, поки відповідає пісні В. Лєонтьєва "Праздник без меня":

Будет праздник без меня

ты гостям откроешь двери

будет праздник без меня

с горечью потери

Будет праздник без меня

Шумной музыки звучанья

будет праздник без меня

Праздником, праздником прощанья...

Аж скучив...

Їхав годину тому в маршрутці. Поруч їхало двоє друзів і один скав іншому: "Знову посварився з ..." (і тут звучить ім"я дівчини).
Останні півроку говорю, що втомився від сварок під час стосунків.
Але сьогодні (годину тому) втямив, що це і бракує. Замислився "чому?".
І знаєте чому?

Пам"ятаєте те відчуття, коли з кимось посваришся, а потім починається самоаналіз: "А може я неправий?", "Що я зробив?". Тільки тоді ти маєш можливість рости сам і дякувати тому, хто поруч з тобою.

І ця частина людського життя так далека від мене.

П.С. Я не говорю про хронічні сварки щодня, а про ті моменти, коли "щось не так", а потім тобі дуже добре, бо ти помирився і щасливий.

Віктюк і Памук

Ходив учора на виставу Романа Віктюка "Служанки". Це четверта вистава Віктюка, що я бачив і перша, яка мене захопила. Це дійсно гарно і талановито. Все прописано чітко і немає зайвих рухів та моментів.

Були моменти, коли засинав, але здебільшого уважно спостерігав і зрозумів (у певний момент), що отримую насолоду. Очікував гучного "Маладе" з колонок Жовтневого палацу і цих дивовижних рухів акторів.

...а коли вийшов з театру, то подивився на Майдан та Хрещатик. Моросив дощик. Всередині все було спокійно, але в той же час дивні відчуття. Спокійною ходою рушив у бік метро.

Додому їхав у першому метро вагону. Відчув про що саме писав Орхан Памук у книзі "Новая жизнь".

Введене занадто велике значення

Вертався учора ввечері додому і вирішив порахувати скільки хвилин триває середнє людське життя.

Дістав мобільний телефон і почав рахувати:
1 хв = 60 секунд
у годині 60 хвилин по 60 секунд
калькулятор на мобільнику показав 3600
помножив на 24 години = 86400 секунд
у середньому рік це 365 днів, а значить в році 31536000 секунд

і тут вирішив помножити на 60 (і то невідомо чи витримає сучасне покоління в такому темпі та екології до 60-ти років). щож ви думаєте, показав мені калькулятор, який живе в соні еріксоні:

"Введене занадто велике значення"

чи дійсно це таке вже занадто велике значення? І чи будуть вони такими вже значимими???
калькулятор на комп"ютері показав, що це лише "1 892 160 000 секунд".

а тепер відніміть секунди, які ви вже прожили і секунди, що були витрачені на прочитання цього повідомлення/блогу.

Презентація збірки «Щоденник»

6 жовтня 2010 року о 19:00 в книгарні "Є" (м.Київ, вул. Лисенка, 3а) відбудеться презентація книжки "Щоденник". Вартість книжки - 25 грн.

Серед авторів "Щоденника": Сергій Пантюк, Ірен Роздобудько, Андрій Любка, Мар’яна Савка, Анатолій Дністровий, Лариса Денисенко, Оксана Забужко, Андрій Кокотюха.

"Щоденник" - літературно-мистецький проект, створений з рефлексій студентства, викладачів провідних ВНЗ, письменників початківців та текстів визнаних майстрів слова. Кожен автор продовжує думку, виходячи лише із попередньої роботи, або її частини. Фактично проект є експериментом з інтуїтивного конструювання сюжетної лінії та спробою здійснення колективного текстотворення.

П.С.

ЗАПРОШУЮ!!!

Буду радий бачити друзів та знайомих! Як давніх, так і тих з ким познайомився лише нещодавно.

Проект "Щоденник" - це три роки мого життя. Не думав, що можна стільки часу думати про щось, що не стосується жінки =)

"Щоденник" доказ того, як ініціатива може стати сильним проектом.

Хоча, він частково і став причиною певних змін у моєму житті. Але я не шкодую.