Вчора я вальсував. Вчора вальсував і ІФОН. П’ятий рік поспіль напередодні нового року наш інститут проводить вечір разом.


Пам’ятаю перший «Бал-маскарад». Це було в 2006 р. До речі, ініціатором і натхненником балу в ІФОНі є Антон Дробович. З того часу наш Інститут напередодні нового року поринає в казкову атмосферу. Пам’ятаю, коли наші заходи збирали до 150 учасників і вони об’єднували студентський актив гуманітарного корпусу (загалом це і є весь студактив університету). Сьогодні вже інші часи – студентський актив одного інституту не знайомий з іншим. Та зараз хочу сказати про інше.

Мене дуже радує, що «Бал-маскарад» відбувся взагалі. Це показує, що традиції закладені п’ять років тому актуальні і нині. Вчора вальсувало 10 пар, тобто 20 чоловік. Такої кількості раніше не було. Порадували першокурсники, які взяли участь і у вальсуванні і у вечірці. Сподіваюсь, що ця зацікавленість і активність залишиться у молоді на всі студентські роки.

До нового року залишився тиждень. І вчора ІФОН, танцюючи біля ялинки, відчув його наближення.



В Інституті соціальної роботи та управління викладають справжні дракони

В Інституті соціальної роботи та управління видається студентська газета "СОЦ-І-УМ". У № 6 за грудень 2011 р. вийшло інтерв’ю зі мною. Дуже цікаво обіграли тему нового 2012 року.

Нам приємно, що у нашому Інституті є викладач, який народився у рік дракона. Напередодні новорічних свят ми поспілкувалися з культурологом, редактором газети "Педагогічні кадри", "драконом" Сергієм Русаковим.

– Ваше відношення до східного календаря?

– Я вірю, що дата народження так чи інакше впливає на долю людини. Слід також пам’ятати про інші чинники – родину, оточення, соціальний статус. першу закоханість. Взагалі людина програмує себе – якщо вірити у передбачення з «Сільпо», то вони теж здійсняться.

– Наскільки асоціюєте себе з драконом?

– Ніколи не порівнював себе з драконом. Може щось і є схоже, та це мають судити інші люди. Їм більш видніше. Думаю, що мене, як і будь-кого можна вивести з рівноваги, коли я буду «вивергати полум’я». Але для цього потрібно надто постаратись.

КОНКУРС «ДОТИКОМ ПЕРА»

Університетська газета «Педагогічні кадри» і ректорат оголошує конкурс «Дотиком пера» на кращу авторську роботу, що буде опублікована в газеті. За підсумками конкурсу переможці будуть нагороджені трьома преміями: 1-е місце – 1 000 грн., 2-е – 800 грн., 3-е – 500 грн.

• Хто може взяти участь? Студенти та аспіранти НПУ імені М.П. Драгоманова
• Що для цього зробити? Створити авторську роботу (стаття, репортаж, наукова розвідка, фотографія тощо) та подати в редакцію газети «Педагогічні кадри». Зверніть увагу, що в конкурсі беруть участь лише роботи, що будуть опубліковані в газеті, тому подана робота має відповідати концепції видання.
• Хто оцінює роботи? Оцінює подані роботи журі, до складу якого входять: Волинка Григорій – проректор з наукової роботи НПУ імені М.П. Драгоманова, голова журі; Давидюк Микола – студентський ректор; Кух Людмила – начальник прес-служби, поетеса; Погребенник Володимир – завідуючий кафедрою української літератури НПУ імені М.П. Драгоманова, професор; Русаков Сергій – редактор газети «Педагогічні кадри», відповідальний секретар конкурсу; Савченко Ірина – директор Центру культури і мистецтв НПУ імені М.П. Драгоманова.
• Коли будуть оголошені результати? Наприкінці навчального року журі переглядає всі випуски газети «Педагогічні кадри» і оголошує результати.
• Є ще запитання? Роботи на конкурс та запитання ви можете надсилати на електронну скриньку gazeta@npu.edu.ua . Детальніше з положенням конкурсу ви можете ознайомитись на сайті http://www.npu.edu.ua/  у розділі «Педагогічні кадри».

ЄВА ПОЕЗОСОФІЇ

Нещодавно відбувся творчий вечір і презентація нової збірки Євгенії Більченко. Подаю розмірковування, які виникли до, під час і після цієї події.

Євгенія Більченко – людина-феномен. Мені і досі невідомо як можна встигати виконувати стільки справ і не залишати творчої ниви. Викладання, написання докторської дисертації, рецензування наукових робіт гармонічно поєднується з роботою над поетичними збірками.

Пам’ятаю враження, які виникли від першого знайомства з поезією Євгенії Віталіївни – актуальні твори, що поєднують філософію і поезію. Вони орієнтовані не для пересічного слухача/читача. Щоб зрозуміти «вірш Більченко» потрібно не просто читати/слухати. Щоб зануритись у світ «поезософії Більченко» потрібно міркувати.

В анотації збірки Євгенії Більченко «Історія хвороби» написано, що вона є «ліричним щоденником». Збірка стане гарним приводом для знайомства з Євгенією Віталіївною зовсім з іншого боку, тому раджу не проґавити таку нагоду.

Студентам буде цікаво підгледіти, що пише у власному щоденнику улюблена викладачка. Про що ж пише Євгенія Віталіївна? Які теми підіймає? Відкривши збірку можна знайти про пошук свого «я», людське існування, життя… Не оминає авторка і тему дружби, кохання, віри, сучасності. Всі ці теми звичайно присутні у багатьох поетів чи прозаїків, та вуст /пера ЄВ вони отримують інше звучання.

Цікавою буде збірка і колегам, які працюють разом з ЄВ. «Людина-енциклопедія». Так колись охарактеризував Євгенію Віталіївну доцент Олег Магеря. Це абсолютна правда. Вона може використати різні парадигми і концепції і створити нові культурологічні тексти і ідеї. Такою ми її знаємо на кафедрі культурології. А що ж за межами роботи? Творчість. Повноцінна, справжня, жива творчість. А ще людина. Людина-стихія.

Відкриваючи нову збірку Євгенії Більченко занурюєшся у паралельні світи. Наче все написане є таким знайомим і близьким, та все ж воно існує десь у паралельних світах. В одному з них «бабушка слушала Сукачева», а в іншому «человек котрого нет / живет рядом со мной». А може вони настільки тісно переплітаються, що це відбувається і в одному просторі. Та десь ЄВ має змову з годинником і зачаровує час, а десь вона спостерігає тверезі долі у п’яному місті.

Хтось скаже, що це все існує і в нашій дійсності: десь між Шулявкою і Євбазом, Трускавцем і Сєвєродонецьком. А я скажу, що Більченко як справжній поет створює нові простори і паралельні світи. Світи, де немає меж і крайнощів, де все єдине і взаємопереплітається. Відвідання такого світу є складним, бо потрібна підготовка. Потрібно міркувати. Якщо ж вам все одно потрібен провідник, то ним може стати голос «ЄВи поезософії», який лунає на творчих вечорах і презентаціях.

Поступово, крок за кроком, він веде кудись вглиб. Вглиб паралельних світів і самого себе. Авторський ритм читання перетворюється на твоє серцебиття. Що ти робитимеш у цих паралельних світах – твій вибір. Можеш спробувати себе бути іншим (адже і сам автор перед тобою зараз не такий, яким ти звик), можеш забитись в куток і вичекати, а можеш піти назустріч Софії і відкрившись їй, збагатитись Новим.

От тільки є один дуже цікавий момент. Провівши у паралельні світи, автор випробовує тебе, адже знайти дорогу назад потрібно самостійно. Як в тебе це вийде, автор відповідальності не несе. Ти готовий до цього?





Страхи і мрії

У новий номер студентського журналу "Глобус" попросили дати коментар з приводу дитячих мрій і страхів. Довго згадував що ж мене лякало і заради чого я прокидався в дитинстві, та все ж "відкопав" деякі свої глибини. 
Привідкриваю завісу особистого і для читачів блогу.

  МРІЇ


У дитинстві фантазував над кількома речами:
1. Хотів стати письменником.
2. Працювати в газеті.
3. Моя діяльність мала бути пов’язаною з культурою.

Цікаво, що мрії у певному сенсі втілились у реальність. Звичайно для цього довелось багато працювати, та результатом я задоволений.
Також мріяв працювати в університеті. Мій батько працював у КПІ, тому думав, що з часом там працюватиму і я. Батько вже за віком не працює в КПІ, а я нині працюю в любому мені – Драгомановському університеті.
Про сьогоднішні мрії промовчу, щоб не зурочити. Років за п’ять напишу чи здійснились вони.
Щодо подарунків, то люблю як дарувати їх, так і приймати. Особливо до вподоби, коли мені дарують квіти.

СТРАХИ


Я не вірив в дитинстві у «бабаїв» і мене ними не лякали. Хоча завжди цікавився фільмами і книжками про вампірів. Це єдина містика, яка була у мене з дитинства і якою цікавлюсь понині. А от страхи, звичайно, були. У мене був один страшний сон, який снився кілька разів за все життя і він мені дійсно лякав.

Своїх дітей спеціально лякати не буду. Не ті вже часи. Тепер сама реальність лякає. Наприклад, якщо раніше лякали нечистою силою, яка може затягнути у колодязь, то нині там уже лише бруд і радіація. Хіба це не змушує нас самих злякатись?



НОЧІВЛЯ У БІБЛІОТЕЦІ

У п’ятницю, 9 грудня, відвідав незвичний для нашого університету захід – «Ніч у бібліотеці». Вперше за 7 років мого життя в НПУ імені М.П. Драгоманова я всю ніч провів у виші.

В ніч з 9 по 10 грудня студенти і викладачі Драгомановського університету мали змогу провести ніч у центральному корпусі НПУ імені М.П. Драгоманова. Цією нагодою скористались студенти Інституту філософської освіти і науки, три першокурсниці з Інституту соціальної роботи та управління (в яких я, до речі, викладаю). Об’єднав нас усіх в цю ніч – Микола Гоголь. Захід розпочався з вступного слова директорки наукової бібліотеки НПУ Людмили Савенкової, потім викладачка з Інституту іноземної філології таємничим проникливим голосом розповіла про постать Миколи Васильовича і легенди пов’язані з ним. Далі дивились фільми «Вій», «Вечори на хуторі близ Диканьки». Дивились як радянські екранізації, так і сучасні. О першій годині ночі зачитували вірші, які знаємо напам’ять, о третій – малювали стін-газети на тему гоголівських фільмів.

Відверто кажучи, думав, що буду на заході до 23 год, поки ще ходять маршрутки. Але атмосфера, яка панувала в бібліотеці мене не відпустила. Містичне єднання одне з одним, гарячий чай (спасибі працівникам бібліотеки, які подбали про це), веселе спілкування. Це все варте безсонної ночі!

Взагалі ідея проведення ночі в університеті виникала колись і у студентів ІФОНа. Колись ми з Антоном Дробовичем планували провести «Ніч в ІФОНі». Хотіли розробити програму, так щоб насичено провести ніч в стінах рідного 15 поверху – вірші, співи, дебати, фільми тощо. На жаль, втілити цю ідею через певні причини не вдалось. Тому дуже зрадів, коли дізнався про організацію «Ночі в бібліотеці». Такі заходи залишають чудові спогади, знайомлять студентів і викладачів, згуртовують в один колектив.

Організатори запрошують весною на «Ніч у бібліотеці – 2». Цього разу нас об’єднає Михайло Булгаков.

ШОУ №1

1 грудня в актовій залу гуманітарного корпусу відбувся загальноуніверситетський «Дебют Першокурсника 2011». Це стало шоу під номером один цієї зими і шоу номер один за довгий час за кількістю учасників, емоцій і тривалістю концерту. Під час концерту відбулось єднання студентського колективу, яке надовго залишиться в пам’яті кожного присутнього, а особливо господарів свята – першокурсників.

Вперше за тривалий час в університеті відбувся 4,5 годинний концерт, який ні на жодну мить не залишав байдужими його учасників і глядачів. Шквал емоцій, плеяда талановитих студентів, фонтан жартів, співи, танці, театральні мініатюри. Всім цим дивували першокурсники під час свого дебюту на сцені Драгомановського університету. Подивитись виступи і повболівати за рідні інститути прийшла настільки велика кількість учасників, що деяким глядачам довелось стояти. Та залишити зал ніхто не міг і не хотів. Уже за півгодини до початку в залі панувала атмосфера студентського свята, а таке проґавити драгомановці не захотіли.

Вразила і кількість учасників «Дебюту першокурсника». Відверто кажучи, зібрати всі навчальні підрозділі в один концерт чи свято є складним завданням. Навчання в різні зміни, в різних корпусах не сприяє цьому. Але організаторам «Дебюту Першокурсника», а саме Ользі Депутат це вдалось. 13 інститутів представили себе і свою студентську потужність. Участь в конкурсі-огляді взяли участь наступні інститути: історичної освіти, мистецтв, політології і права, фізико-математичний, української філології, іноземної філології, філософської освіти і науки, гуманітарно-технічної освіти, корекційної педагогіки і психології, соціальна робота і управління, розвитку дитини, педагогіки і психології, соціології психології і управління

Кожен інститут намагався представити якомога більшу кількість талантів і це їм вдалось. Визначило переможців журі, яке уважно і відповідально поставилось до свого завдання.

Приз «Глядацькі симпатії» після довготривалих оплесків отримав Інститут політології і права. Саме за них найбільше вболівали глядачі. Кількість вболівальників була великою і за інші інститути – історичної освіти, соціології, психології і управління, фізико-математичний. У залі майоріли і плакати, під час концертної програми придумували нові «кричалки» за улюблені групи

Третє місце в огляді-конкурсі «Дебют Першокурсника» посів Інститут мистецтв. Змагатись зі студентами цього навчального підрозділу завжди складно, адже туди поступають лауреати і переможці різноманітних творчих конкурсів. Під час свого виступу студенти представили різні види і жанри мистецтва – танці, спів, циркове і акробатичне мистецтво, КВК. Різноспрямованість і майстерність номерів одразу ж сподобалась як журі так і глядачам, які активно підтримували студентів аплодисментами. Закінчували дебютувати номером, який залишиться у пам’яті надовго – виконанням народного танку під сучасну музику. І хоч вони посіли третє місце, та за кількістю балів вони не набагато відстали від «срібла».

Друге місце отримали першокурсники з Інституту гуманітарно-технічої освіти. Їх виступ став одним з найяскравішим – вдалі костюми, добірні жарти, харизматичні актори-студенти. Родзинкою виступу став ведучий, який оголошував номера нестандартно складеними віршами.

Перше місце в загальноуніверситетському «Дебюті Першокурсника 2011» отримав Інститут корекційної педагогіки і психології. Це була безперечна перемога, адже глядачі аплодували стоячи вже під час самого виступу. Студенти змогли представити свою спеціальність, талант і, головне, частинку душі. Переможці показали те якими насправді мають бути люди – добрими, щирими і толерантними одне з одним.

Вітаємо всіх переможців конкурсу! Вітаємо всіх учасників!

Глядачі дякують Вам за справжнє студентське свято, яке ви подарували в цей день! Стіни нашого університету скучили за таким запалом і емоціями. Сподіваємось, що ви зможете передати всю цю атмосферу і студентський драйв у навчальні аудиторії університету.

Інформаційним партнером «Дебюту Першокурсника» виступила університетська багатотиражка «Педагогічні кадри», у найближчому номері якої можна буде побачити фоторепортаж з події.