ПРОСТІР, ДЕ ТВОРЯТЬ СМИСЛИ

В чому особливість філософської освіти і чи актуальна вона сьогодні? Чи потрібно їздити в університет на навчання? Чим відрізняються аудиторні заняття від відеолекцій? На ці та інші запитання, використовуючи різні приклади, шукає відповідь викладач кафедри культурології Сергій Русаков.

–       На моє глибоке переконання ставитись до університету і тим паче до філософського підрозділу зокрема, де ми з вами працюємо/навчаємось як до звичайного місця передачі знань насьогодні є неправильною позицією. Нині для передачі знань існує багато каналів. Мережа Інтернет задовольняє будь-який пізнавальний «голод» і занурившись у світ відеолекцій, наприклад на сайті «TED» чи «Постнаука», можна годинами дізнаватись основи сучасного світу і передові думки.

«Щоденник. Re:make» презентували в книгарні "Є"

Галас в київській книгарні «Є» 20 лютого 2013 року на презентації книжки «Щоденник. Re:make» розпочався з першої хвилини заходу – інтелектуально-літературною провокацією народного театру «Вавилон». Так презентували новий проект, другу книжку від творців «Щоденника».

Уважні читачі і знавці українського літературного процесу одразу зауважать, що видання «Щоденник. Re:make» вже було презентоване наприкінці минулого року (інтерв’ю з організаторами можна було почути на «Українському радіо» в день презентації). Та книжковим виданням зацікавилася також книгарня «Є», тож було вирішено провести повторну презентацію книжки у Києві та Львові в більш цікавому форматі.

НАТАЛІЯ МОЗГОВА: «Людина – безмежне творіння і її неможливо обмежити»

Про героїзм батьків, становлення світогляду і людські чесноти, філософську освіту і сучасний Київ ви можете прочитати в інтерв’ю з доктором філософських наук, професором кафедри філософії Наталією Мозговою.

–       Ваш батько – Григорій Савович Шупик – Герой Радянського Союзу, який здійснив 249 успішних бойових вилетів. Як вам було зростати з усвідомленням, що ваш батько справжній герой?
–       Коли я була маленькою, то не розуміла величність його подвигу. Знала, що він брав участь у війні, щовечора він розповідав різні історії з цього періоду свого життя. Але у першому класі я почала усвідомлювати, що мій батько справжній герой за захоплюючою реакцією своїх однокласників. А ще у 1965 р. тодішній генсек КПРС Леонід Брежнєв вперше офіційно запровадив зустрічі однополчан Великої Вітчизняної війни, бо до того протягом двадцяти років святкування Дня Перемоги відбувалось якось напівтаємно, а зустрічі однополчан загалом не вітались.  І тоді вперше за 20 років саме батько організував зустріч однополчан у Києві. Приїхали фронтовики з Франції, Москви, Ленінграда, Казані, Свердловська, Ульяновська, Тюмені, Ташкенту, не говорячи вже про міста України. На все життя запам’ятався момент, коли біля пам’ятника Богдану Хмельницькому кожен з фронтовиків, а їх було разом із сім’ями більше 130, підходив до бойового полкового знамення, схилявся на коліно і цілував його. Це дуже вразило мене як дитину і запам’яталось на все життя. Тоді я відчула чим мій батько, якщо так можна сформулювати, відрізняється від інших. Він щороку приходив з усіма орденами і нагородами виступати перед моїм класом, його запрошували і в університет, коли я там навчалась. Потім вже приходив виступати і до мого сина у школу.

ІВАН ГОРБАЧУК: «Треба об’єднуватись і підтримувати незалежність»

18 січня святкував  ювілей відомий вчений-фізик, кандидат фізико-математичних наук, професор Іван Тихонович Горбачук. Зустріч з Іваном Тихоновичем пройшла в атмосфері взаємопорозуміння, адже спілкування з людиною, яка має подібний життєвий досвід, дарує нові стимули для наукової і творчої діяльності.

– Іване Тихоновичу, як ви потрапили до Драгомановського університету?

– Це була не проста стежка. Народився в с. Батарея Березівського району на Берестейщині. У сім’ї був третьою дитиною з семи. Середню освіту отримав в Березівській школі № 1, що знаходилась за 25 км від мого рідного села. У 1952 р. закінчив середню школу і вирішив поступити на геолого-розвідувальний факультет Львівського політехнічного інституту. При вступі отримав трійку з твору російською мовою, тому не мав права на стипендію. Декан порадив дочекатись зимової сесії, успішно скласти її і тоді вже отримувати стипендію. Та через матеріальні нестатки, змушений був категорично відмовитись і у жовтні цього ж року влаштувався вчителем 2-го класу в с. Подусьє. Мешкав на квартирі і таким чином до кінця навчального року вчителював всі дисципліни – від писання, математики до співів і малювання. Зараз уже згадуючи, розумію, що багато чого бракувало в тому вчителюванні. Хоч я і мав на це право після середньої школи, та все ж досвіду бракувало. Найбільше мені подобалось вчителювати математику, а от заспівати насмілився лише через півроку після того як почав вести заняття зі співів. Через рік я знову поступав до Львівської політехніки, вже на спеціальність «автомобілебудування» машинобудівельного факультету. Екзамени склав «добре і відмінно», але не пройшов за конкурсом. Тому поїхав додому і почав працювати в колгоспі, а вже у квітні 1954 р. поїхав до Києва.

Про роботу університетської газети «Педагогічні кадри»

З виступу на ректораті НПУ імені М.П. Драгоманова 10 грудня 2012 р.

 

Шановний Вікторе Петровичу!

Шановне панство!

Дякую за можливість представити основні здобутки редакції газети «Педагогічні кадри» за останній час і окреслити основні пріоритети в роботі на майбутнє.

Загалом за час моєї роботи на посаді головного редактора університетської багатотиражки «Педагогічні кадри» з 2010 р. було видано 22 щомісячних випуски та 1 спеціальний двомовний випуск. Останній був приурочений до 170-річчя від дня народження Михайла Драгоманова і був презентований на Європейському форумі ректорів педагогічних університетів. Номер підготовлений за сприяння Інституту іноземної філології.

ВОЛОДИМИР БОРИСЕНКО: «Історія – благодатний вчитель»

 

Пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з професором Володимиром Борисенко. На яких помилках з історії ми маємо вчитись, якими бачаться сьогоднішні студенти відомому професору і чи цікаво досліджувати сучасність історику. На ці та інші питання ви дізнаєтесь відповіді з розмови з Володимиром Йосиповичем.

Інтерв’ю приурочене до 70-річчя професора Володимира Борисенка. 

 

– Володимире Йосиповичу, Ви є членом двох спеціалізованих рад по захисту дисертацій. Розкажіть, будь ласка, які сьогодні теми переважають у дослідників?

–       На сьогоднішній день на захист досить часто надходять дисертації з історії діяльності ОУН, УПА та з інших політичних тем. Такий підхід вчених до обрання тем дисертаційних досліджень цілком виправданий з точки зору їх попередніх замовчувань і фальсифікацій. Але вже відчувається певний дубляж тем дисертацій, повторюваність вже дослідженого, що наштовхує на думку про необхідність активнішого залучення насамперед нових джерел, що знаходяться за межами України. Цілком очевидною стає недостатність уваги дослідників до соціально-економічної тематики, а також проблем національно-духовного розвою українського народу. Зокрема, це стосується впливу таких духовних чинників як мова, віра, мораль на минуле становище, консолідацію та перспективу подальшого розвитку української нації.

КРАСА І ПРИСТРАСТІ В ГУРТОЖИТКУ

21 листопада в студентському гуртожитку № 5 Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова відбулось свято «Міс гуртожитку». Захід став одним з найбільш цікавих подій університету, які були приурочені до  святкування Дня студента.

У середу після занять студенти Інституту філософської освіти і науки та Інституту корекційної педагогіки та психології пошвидше прямували до гуртожитку, щоб встигнути на щорічний конкурс «Міс гуртожитку». В цьому році організатори обіцяли вразити присутніх цікавістю і неординарністю заходу. Забігаючи наперед зізнаємось, що їм це вдалось на повну силу.

 

Учасниці «Міс гуртожитку» підготували творчі виступи, а з кожним новим конкурсом дівчата ставали все більш впевненішими і чарівнішими. Кожна конкурсантка намагалась якомога ефективніше вирізнитись поміж конкуренток, тому захід виявився цікавим і приємним для перегляду.