Звичайний схід сонця. Ранкові процедури, сніданок, збираєш сумку – роздруківки, теки, телефон, їдеш тією ж самою маршруткою. Місце призначення теж саме – університет. Але вже все не так як раніше. Тепер ти приходиш в університет не вчитись, а вчити, тепер ти не студент, а викладач.
Перейшовши майже рік тому зі студентської лави до викладацької по-новому дивишся на всі звичні та любі для серця стіни, аудиторії. Тому хотілося б розповісти свої враження.
Студентські зв’язки
Відверто кажучи до сих пір є місце сильним зв’язкам зі студентством. Це пов’язано з тим, що ще рік тому будучи студентом і активістом я спілкувався з великою кількістю молодшокурсників, багато з них є моїми гарними товаришами. А сьогодні доводиться тримати певну субординацію.
У цьому навчальному році більшість пар у мене були зі студентами інших факультетів, але також є заняття з культурологами третього курсу. Це група, де більшу частину студентів я зараховував в університет, бо працював у 2008 році технічним секретарем приймальної комісії. Пам’ятаю їх шлях від абітурієнта з великою кількістю документів і вже до свідомих (а інколи і навпаки))) студентів. І ось першою парою в першому навчальному році в якості викладача в мене була саме з ними. Хвилювання було великим, але віддам належне групі. Не було жодних гострих моментів – дружба дружбою, навчання навчанням. Звичне «Руся» перетворюється на «Сергій Сергійович».
Розуміння Студента
Першокурсники Інституту соціальної роботи і управління, наприклад, мене абсолютно не знають і там цілковито відчуваєш себе викладачем вишу. Але складність полягає у тому, що до сих пір розумієш Студента і є лояльним до нього. А це інколи близько до того, щоб взагалі нівелювати навчальну діяльність студентів. Може втратитись ефективність. Відчуваю, що кожної пари стаю більш вимогливим. Не тому що починаєш відчувати домінування, а тому що це є критерієм ефективного навчання. Крім того, розуміння Студента сприяє не тільки до лояльності, але й до вимогливості, бо знаєш як інколи студент любить спасувати та схалтурити.
Часті питання
Часто за цей рік чув питання: «А викладачі готуються до пар?». Скажу відверто: готуються. Причому як молоді, так і досвідчені. Спілкуючись з викладачами кафедри зрозумів усю їхню відповідальність до справи. Постійно потрібно шукати актуальну інформацію, нові дані, тощо. Крім того, це часто доводиться адаптувати до спеціальності та до групи. Студенти бувають різного рівня підготовки і спеціальність накладає відбиток на мислення, тому краще пов’язувати матеріал з майбутнім фахом молоді.
Другим частим питанням є розмір заробітної плати. Тут, на жаль, похвалитись немає чим, тому не називатиму розмір зарплатні. Але вона дуже маленька.
Третім частим питанням є «Тобі подобається?». Так, подобається. Робота складна і виснажлива, але спілкування з людьми це саме те чого я хотів.
Після сказаного
Ставши викладачем зовсім по-іншому починаєш оцінювати те, що ще нещодавно вчив як студент. Мислення стає іншим, відчуваєш відповідальність. Бо саме від тебе залежить як студенти знатимуть історію української культури та маркетинг (те, що я викладаю). Тому ставиш перед собою дуже високі планки і постійно крок за кроком до них підіймаєшся. Відчуваєш, що не вистачає педагогічного стилю, а інколи просто досвіду роботи з великою аудиторією (особливо це стосується голосових зв’язок). Але робота є цікавою і динамічною.
Комментариев нет:
Отправить комментарий