Чи можливий український комікс?

Філософсько-культурологічні дослідження коміксу як виду сучасного мистецтва знаходяться на периферії вітчизняного наукового дискурсу. Це пояснюється тим, що він тривалий час вважався «низьким» жанром, який не вартий серйозної уваги і аналізу. На нашу думку, комікс вкорінений в сучасній популярній культурі, тому вважаємо за доцільне розглянути його в українському контексті.

Комікс з’явився наприкінці ХІХ – на початку XX століття і використовувався газетами для збільшення читацької аудиторії. Залучаючи переселенців, які погано володіють англійською мовою, він еволюціонував до культового явища. У США комікс відносно швидко почав займати провідну роль і судячи з усього інтерес до них не слабшає. С.Г. Кара-Мурза пише: «Геніальним винаходом для передачі повідомлень людям, які не звикли читати, були комікси – короткі спрощені тексти, кожен фрагмент яких забезпечений ілюстрацією. Ставши важливою частиною масової культури США, комікси водночас були, аж до появи телебачення, потужним інструментом ідеології. Можна сказати, що вся історія сучасної американської ідеології нерозривно переплетена з історією коміксів» [Кара-Мурза С.Г. Манипуляция сознанием. – М.: Изд-во: Эксмо, 2005. – 832 с.]

ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОННОГО НАВЧАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА У ВИКЛАДАННІ ДИСЦИПЛІНИ «ІСТОРІЯ КІНО»

Протягом останнього часу в освітній галузі активного використання набула електронна навчальна платформа «Moodle», назву якої можна дослівно перекласти як «Модульне об’єктно-орієнтоване динамічне навчальне середовище». Система реалізує філософію «педагогіки соціального конструкціонізму» і орієнтована, насамперед, на організацію взаємодії між викладачем та студентами [1]. Застосування цього філософського напряму в педагогічній практиці актуалізує загальну ідею конструювання – уявлення про те, що ми самі створюємо світ, в якому живемо. В рамках конструктивізму переважає уявлення про те, що ми не є пасивними суб’єктами, тому акцент ставиться індивідуально-особистісному навчанні студентів, які власноруч формують свій навчальний простір. Крім того, в контексті цього напряму знання розглядаються як «конструкція», які вибудовуються і класифікуються в силу особливостей людського організму, когнітивних структур, дій і категорій мови.

Джерело: Русаков С.С. Використання електронного навчального середовища у викладанні дисципліни «Історія кіно» / С.С. Русаков // Міжнародна діяльність університетів як фактор інноваційного розвитку вищої школи: збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної заочної конференції (18 вересня 2015 року). – Маріуполь, 2015. – С. 122-124.

ЗНАЧЕННЯ ЕЛЕКТРОННОЇ ПЛАТФОРМИ «MOODLE» ДЛЯ ВИЩОЇ ШКОЛИ

Теоретик менеджменту Пітер Друкер говорив: «Через кілька століття, коли наш час вже буде історією, вчених швидше за все, зацікавить не нові технології, не Інтернет і не електронна комерція, а різкі зміни в житті» [4]. Однак поки Інтернет є винаходом, наслідки якого ми ще не встигли осягнути повністю. З інструмента передачі інформації, він перетворився на доступний і багатоманітний засіб для самовираження. З одного боку, молода людина може годинами «блукати» в мережі Інтернет без чіткої цілі і витрачати час на неглибокий обмін повідомленнями в соцмережах, але водночас має можливість задовольнити жагу до пізнання відвідуючи тематичні сайти, віртуальні музеї, проходячи онлайн-навчання від провідних світових університетів.

Джерело: Русаков С.С.  Значення електронної платформи «MOODLE» для вищої школи/ С.С. Русаков // Філософія як культурна політика сучасності : тези доповідей ІІІ всеукраїнської наукової конференції 23–24 жовтня, 2015 р., м. Острог. – Острог : Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2015. – С. 106-108.

«Для того, щоб стати громадянином світу, в першу чергу потрібно стати громадянином Києва»

17 березня студенти-культурологи Інституту філософської освіти і науки відвідали Музейо-виставковий центр «Музей Історії Києва». Екскурсія ініційована студентами і викладачами для поглибленого вивчення столиці як колиски української культури.

Не минув тиждень після екскурсії в «Музей шістдесятництва», як студенти-культурологи І курсу відвідали головну експозицію «Музею Історії Києва». Зважаючи на графік навчання такі заходи цьогоріч організовуються перед парами. Тому озброївшись диктофонами, нотатниками і ручками в сонячний, але поки ще недостатньо теплий березневий ранок, допитливі ІФОНівці вирушили на екскурсію в музей. Більшість молоді цей центр відвідала вперше, тому враження були по-справжньому щирими і живими.

Робот Чаппі, або Сучасний Франкенштейн

З часу моєї останньої «поп-філософської» розвідки (популярна культура + філософія) минуло майже три роки. Тоді влітку 2012 року я спробував прочитати кінострічку «Бомж з рушницею» спираючись на певні смислові алюзії і відсилки. Згодом ще вдалось опублікувати наукову статтю, де окреслюю ознаки сучасної популярної культури, серед яких виділяю поп-філософування. І ось сьогодні хочу поділитись в цьому ж розрізі враженнями від кінострічки «Робот на ім’я Чаппі», прем’єра якої в Україні відбулась лише позавчора.

На відміну від «Бомжа з рушницею», де потрібно вишуковувати смисли в замаскованому під «треш» фільмі, в прем’єрі цього тижня ідея знаходиться на поверхні. Проте це не зменшує глибини тем, які актуалізуються в кінострічки, де драма займає таке ж важливе місце як і бойовик. Віддаю належне Нілові Бломпкампу за майстерне і вишукане втілення на великому екрані проблему взаємовідносин між Людиною і Роботом. Режисер вже має досвід в цьому, згадаймо буревій емоцій, який вирував після перегляду кінострічки «Район №9». Мабуть, саме через свіжий спогад про фільм 2009 року та зворушливу афішу, де робот пише на стіні слова «Татко» і «Матуся» стали причиною того, що я переглянув фільм в кінотеатрі в перші дні кінопрокату.

Віктор СИНЬОВ: «Залишаюся вірним життєвому вибору»

Академік Віктор Синьов сповнений незгасимим ентузіазмом, а його творчий підхід до життя надихає його численних послідовників і друзів. Для розуміння цього підходу ми поспілкувались з Віктором Миколайовичем, який з радістю поділився спогадами про студентські роки.

 – Вікторе Миколайовичу, ваші батьки були людьми мистецтва. Як це вплинуло на ваше дитинство?

–       Мої батьки були естрадними артистами, тому це безумовно вплинуло. Батько – Микола Синьов – був відомим конферансьє, а матір – Марія – співачкою. Микола Михайлович був не просто талановитим естрадним актором, а й вкрай обдарованим у літературній творчості. Він написав комедію «Транзитные пассажиры», згодом кілька книжок спогадів про своє життя, друкувався в журналі «Перець». Батьки з дитинства прищеплювали любов до мистецтва, тому я мріяв досягнути такого ж рівня. Вже в школі мав певні здобутки в цьому напрямі. Мав власні публікації віршів в газеті «Пионерская правда», а шкільні твори вчителі визнавали як цікаві і творчі. Тому вважав, що маю всі підстави продовжити творчу династію і поступати в театральний інститут.

ВОЛОДИМИР ЄВТУХ: «Ми цікаві для світу, коли розробляємо власну тематику»

Влітку 2013 року відсвяткував 65-ліття доктор історичних наук, директор Інституту соціології, психології та соціальних комунікацій професор Володимир ЄВТУХ. З інтерв’ю ви можете дізнатись про становлення Володимира Борисовича як науковця, його погляди на сучасні концепції, а також кілька цікавинок з часу перебування на посаді Посла України в Італії.

– Володимире Борисовичу, ви розробили авторські концепції етнополітичних та етносоціологічних досліджень в Україні. Розкажіть, будь ласка, про них детальніше.

– У 1992 р. у співпраці з Сергієм Суглобіном і Михайло Молчановим була розроблена етнополітична концепція. Ми відштовхувались від того, що Україна є країною з поліетнічним складом населення. Інколи говорять, що в нас  багатонаціональна країна, але це неправильно, бо в нас є лише одна нація – українська. Далі нами були запропоновані напрями за якими слід вивчати українське суспільство з етнополітичної точки зору. В цій концепції ми приділили важливу роль формуванню етнополітики України, адже від неї залежить те як держава ставитиметься до таких компонентів етнонаціональної структури населення як українська етнонація, етнічні меншини, які все ж краще називати «етнічні спільноти», бо це поняття більш нейтральне і дає можливість уникнути політичних спекуляцій, а також емігранти і діаспора як частина українського етносу, що знаходиться за межами материкової частини етносу українців.

Що стосується етносоціологічної концепції, то в ній етнос розглядається як центральний об’єкт дослідження. Якщо в першій концепції, він пов’язаний з політикою уряду і громадських організацій, то в другій – з взаємодією різних компонентів етнонаціональної структури українського суспільства і можливими наслідками від цього. Це суто наукова модель вивчення сучасного українського суспільства з точки зору етнічної компоновки.