Поговори зі мною насамоті

Кілька років тому став співавтором серії есе, об’єднаних під назвою «Поговори зі мною насамоті». В цих текстах є думки з якими я не погоджуюсь (не погоджувався під час написання і не погоджуюся нині), але в цьому і є принадність літературної творчості – можливість перевтілюватись і висвітлювати думки, які незвичні для автора.

 

В тексті, який пропонується читачу, ми з Олександром Козинцем перевтілились по-максимуму. Писати від жіночого імені було цікаво, але складно. Ми отримували різні думки про результат нашої співпраці: дехто казав, що ми далекі від жіночої реальності, дехто намагався відгадати, хто з авторів писав від імені Ефки, а хто був Нелькою…

 

ПОГОВОРИ ЗІ МНОЮ НАСАМОТІ

Лист 1
Таємниця

 

 

Привіт, Нелько!

Нарешті ти відповіла! Так довго чекала твого листа – і от зараз можу тобі відписати. Ти ж знаєш, що для мене наше листування більше, ніж просто спілкування. Це можливість бути собою, і головне – відвертою. Хоч ми й не бачились ніколи в реальному житті, а знайомі лише віртуально, все ж, я довіряю тобі й тому хочу написати дещо важливе.
Ніхто про це не знає. Але тобі розповім. Ти старша (сподіваюсь, тебе це не образить), досвідченіша. А досвід у житті – найцінніше надбання. Я завжди ціную все, що зі мною трапляється. Це змушує бути сильнішою духом. А що для тебе досвід? Я, наприклад, не вірю, що він може бути негативним.

З одного боку, світ – світлий, близький, такий, яким ми його бачимо, можемо безперешкодно відчути, а з іншого – невідомий. Темрява огортає і створює власний незвіданий світ. І хто його знає, з якого боку краще? Але так бути довго не може. Все плинне, і колись пліви не стане, зовнішній світ раптово втрутиться у внутрішній, вони поєднаються і все стане реальністю. Звичайним. Банальним.
Спроби дістатись до глибин внутрішнього світу ніколи не увінчаються остаточним успіхом. Як і душа людини, так і той світ, про який я тобі пишу, не має меж. Хоча навіщо я тобі про це, ти і так це знаєш. І, мабуть, можеш розповісти більше, ніж я...

Роздуми, як завжди, відволікли мене від головної думки – з чого я почала. А почала я зі своєї таємниці і сподіваюсь, ти нормально відреагуєш на наступне…
У мене ще не було чоловіка.
Межа між світлим і темним усередині мене ще наявна. У всіх значеннях цих слів.
Пишу тобі, бо відчуваю, що з тобою можна бути відвертою, бо ти зрозумієш, не висмієш. Ти для мене наче старша сестра. Мені цікаво говорити про секс… Навіть з тими ж подружками про нього говоримо. Але вони не знають, що я ще незаймана. Якщо дізнаються – не зрозуміють, чому в мене досі не було хлопця… Хоча яка кому різниця, що робиться в моєму особистому житті? Все думаю, як можна дозволити чоловікові увійти в мене?
Усе ж, мені якось ніяково зізнаватися в цьому, хоча ми з тобою вже й листуємося тривалий час. Звичайно, можу тобі пояснити це особливостями виховання, першою невдалою спробою з хлопцем, складнощами з родиною…
Але більше не хочу сьогодні про це. Краще привітаю з повноцінною перемогою Весни! Сьогодні день був таким сонячним та гарним. Коли я вийшла з університету, то мені аж дух перехопило. Хочеться в парк, гуляти, цілуватись. Одним словом жити.
Чекаю на твою відповідь. Дуже-дуже!!!

Твоя сонячна Ефка.

       

Лист 2
Первый блин )))

Привіт, моя Сонячна!

Щось ніяк не потепліє. Чи справа не в повітрі, а чоловічого тепла хочеться? Треба виправляти!

Дякую за відвертість! Ми з тобою стали справді більше, ніж подругами. Дивна для жінок така щирість та відвертість! Чи не так? Ти, до речі, віриш у дружбу між жінками? А між чоловіками та жінками? Це мене ще більше цікавить…

Знаєш, з одного боку я тобі навіть заздрю: поки не спробуєш – і не кортить сильно. А я от рано почала... і що з того? Одразу думала, що крута, особливо коли траплялись доросліші за мене хлопці або чоловіки, але згодом зрозуміла, що фігня то все. І з втратою цноти щось ніби обірвалося в душі. Я навіть тоді не зовсім розуміла, як багато люди вкладають у слово «секс» і яким різним він може бути. Проте я не шкодую про це. Тільки в душі й досі самотньо… Та вірю, що скоро знайду своє щастя і буду в парі. Інколи соромно перед собою…

Згодом почала дивитись на все простіше. Є кайф у тому, коли тримаєш в руках член, губами пестиш його, відчуваючи як пульсує кров, а тіло здригається, коли язиком обводиш довкола голівки чи ніжно пестиш яєчка… Чоловіки вибухають від такого задоволення! Відчуття того, що ти даруєш насолоду – чудові! Коли у відповідь тобі її дарують – ще більше щастя. Чоловіки теж вміють дарувати, особливо якщо її не випрошуєш, а чоловік сам ладен викладатися у ліжку з головою! Тоді шансів на щирість більше. Однак не всі люблять мінет і не всі турбуються чи задоволена жінка. Однак, виховати можна кожного, якщо мати терплячість і ненав'язливо "сприяти" його розвитку та вдосконаленню техніки. І без душі тут не обійтися! Ніяка техніка не замінить "іскру", яка має бути між вами для цілковитого задоволення та довіра одне одному.

Коли нема довіри й нічого не торкається душі, лише збільшується страх завагітніти. У мене він асоціюється із силуетом молодого юнака, який при кожній моїй «зустрічі» завжди сидить у кутку зі свічкою на стільці і просто мовчить. Згодом зникає. Потім знову приходить…

Люба моя, ти там не заморочуйся щодо своїх подруг, хай думають, що ти вже спала з мужиками. До речі, це не так вже й огидно, особливо коли чоловік доглянутий, після душу, вологий, і трохи збуджений залазить під ковдру; торкається твого тіла, пестить шию, груди, цілує пальці, а ти відчуваєш як його збуджений член міцно притискається до тебе... Це не порівняти з плюшевими іграшками, з якими так полюбляють спати дівчата. О, якби іграшки могли робити так, як деякі чоловіки! Є, правда, дещо інші «іграшки»... але не про це зараз. Ти б відчула жар, що розливався б тілом і насичував енергією, омолоджував. Тоді б відпустила зайві думки й наповнила своєю любов’ю чоловіка…

Я впевнена, що ти зможеш перед подругами зіграти досвідчену в цій справі. Я тобі допомагатиму, буду ділитись досвідом. Може, щось стане в нагоді…

Ще про думки. Я якось думала: що тобі заважає бути собою? Мені здається, ти багато комплексуєш і живеш у світі ілюзій… Романтика, секс після одруження, «на першому побаченні не даю» – ну старомодно це трохи! Хоча й такі зараз є дівчата, і, певно, це добре, що ще є… Проте коли по-справжньому жінка хоче сексу, то й приховати це довго не виходить. Чоловік досвідчений одразу зрозуміє. Не ті часи, щоб у «патріоток» гратись. Ну, принаймні, я так думаю…

Ти там говорила про перший невдалий досвід. Не варто на цьому зациклюватись. «Первый блин – комом…». Перший член не завжди кінчає. Або швидко кінчає. Пробач, якщо вульгарно. Я не знаю, як воно, коли вперше щось не вийшло, але впевнена, що з кожним наступним буде по-іншому. Ніхто, крім тебе, не знатиме, яким був твій перший досвід. Тож не тягни цей багаж за собою далі. Він заважатиме. Псуватиме нові стосунки. І завжди з кимось новим не так, як із попереднім. Правда, важко налаштувати себе йти далі. Але ти зможеш. Я вірю в тебе! І через родину дуже не переймайся: ти ж сучасна. Дивись, як було у твоїй сім’ї, і сама роби висновки.

Бережи себе, будь розумницею і більш сміливою зі світом та чоловіками! Усе вийде!

 

Нелька.

Лист 3
Середа – тяжкий день

Хелоу, подруго!
Я думала, що ти менш брутальна, але мабуть, коли пишеш про секс, по-іншому не можна… Людська натура таки хтива. Намагаючись це приховати, ми й розводимо романтику…

Враження, що всі повсюди обговорюють секс може скластися під впливом фільмів типу «Американський пиріг», «Секс і місто» тощо. До речі, нещодавно дивилась фільм «Мачо і ботан» (інколи люблю таке, щоб «вимикало» мозок), то там була сцена, де дівчина в лімузині тягнулась до хлопця, щоб відсмоктати в нього. На мою думку, це нав’язування моделі поведінки, бо хоч тяжіння до чоловічого органа, звичайно, у дівчини є, але не в такому сенсі, як скрізь показують. Можу довести це кількома твердженнями.
Твердження перше, духовне. Задоволення має бути взаємним, і лише в такому разі можна відкритись перед партнером. Для цього слід не просто знати тіло, але й відчути дух. Маю на увазі ту невловиму і невидиму для нас матерію, що огортає тіло, яке ми бачимо. Не подумай, що я якась релігійна фанатка чи захоплююсь якимось культом. Пишу те, що відчуваю, але це складно викласти на папері.
Твердження друге, гедонічне. Сучасні люди є егоїстичними істотами. Відсмоктування приносить задоволення лише чоловіку, а жінка залишається «голодною». Хто ж подбає про неї?
Твердження третє, особисте. Мені не приносить задоволення робити «це». Хоч я і незаймана, в чому тобі вже зізналась, але все ж мінет роблю. (Чи говорити про незайманість в такому разі не доцільно?).

Ти обмовилась, що тобі соромно за ранню втрату цноти. Чому? Який у тебе був перший досвід?
Чесно кажучи, важко зараз писати, бо вчора перегуляла. Йшла з пар та випадково зустріла давніх знайомих, які вмовили мене з ними погуляти. Я погодилась. Хоч вони і старші за мене, але завжди привітні, з ними весело. Та коли починають гуляти, їх складно зупинити. Алкоголь для них — це нормально. І, що дивно, п’ють і не п’яніють…
Так от, учора ми з ними довго вештались, а закінчилася зустріч на лавці в парку. Пісні, жарти… Навіть холодна погода не завадила. Тому сьогодні і на пари не пішла. Холодний душ, подушка, чай, м’яка іграшка – мої кращі друзі зараз. І це в середу!!!
Взагалі, я дівчина товариська. З чотирнадцяти років у мене постійно був хтось… чи я була чиясь? Складно сказати, бо стосунки – це взаємопоглинання, і не зрозуміло, хто з ким чи хто кого… За останні п’ять років не було й кількох тижнів, щоб я залишалась самотньою… Дивним чином ці чоловіки так гармонійно змінювали (замінювали) одне одного, що я не встигала відчути втрати когось із них, як тут… Звичайно, хтось залишав більший слід, хтось менший…
Були й такі, які обіцяли чекати моєї «готовності» до сексу, але з часом інтерес згасав… Були й покидьки, які дуже сильно наполягали на тому, щоб я з ними злигалась… Серед них був Санічка…

Гарненький, кучеряве волоссячко, але за милою зовнішністю ховалась неврівноважена людина. Те, що було вдень при людях, кардинально відрізнялось від того, яким я його бачила наодинці. Я тоді була на першому курсі, він – на третьому. Святкували День студента. Наша компанія – напідпитку. Ми пішли цілуватись у ванну кімнату. Там він… наполягав… «Прийшов час траху», – досі пам’ятаю його слова, коли він вчепився в мої руки і зривав одяг… Я не змогла відштовхнути, бо слабша за нього, а його збудження додавало йому ще більше азарту… Я плакала, але мене все одно ніхто не чув, музика лунала голосно, та й іншим було байдуже. Я залишилась одна, коли вперше мною хотіли заволодіти… Коли він зривав з мене трусики, побачив прокладку з кров’ю. На мить його хватка ослабла, я швидко спустилась на коліна і взяла його член до рота. Вперше. Це був мій порятунок, бо інакше він би не спинився. Сльози не переставали йти, але я не спинялась і вже через кілька хвилин сльози змішалися з його спермою… Я сіла в куток і просто мовчала… Він мовчки вийшов з ванної… Через кілька днів ми розійшлись.
З того часу я й почала пестити фалоси… Правда, мені таке не зовсім до вподоби…

Надсилаю тобі свою світлину. А то ми з тобою листуємось, а навіть не знаємо як виглядає кожна з нас. Можеш уважно вивчити мене =)
Ну як? Ти б переспала зі мною? Зробила б мене справжньою жінкою? хі-хі…

Усе, більше сьогодні писати не можу… втомились очі, ще й набридає один хлопчик своїми повідомленнями, тому краще вимкну комп’ютер і піду спати…
Цьом-цьом)

Ефка

 

Лист 4
Безсоння
 

 

Нелько, мені не вдається зараз заснути, тому вирішила написати тобі ще один лист. Хочу розповісти сон, який мене спантеличив щойно.
Мені наснилась мати. За всі роки, відколи вона померла, таке траплялося лише двічі. Й завжди після того, як вона сниться, щось визначне відбувається в моєму житті.
Уві сні я йшла вулицею і побачила попереду жінку, одягнену в фіолетову сукню. Подібна була у матінки. Вирішивши наздогнати її, я бігла, але всі спроби були марними. Жінка, йдучи спокійним кроком, все одно залишалась на відстані. Не знаю, скільки тривала гонитва. Я не відчувала втоми, було лише бажання наздогнати й побачити її обличчя. Здавалось, наче я кілька годин її наздоганяла… Аж раптом хтось поклав руку на моє плече. Від несподіванки я втратила рівновагу і вже приготувалась обійнятись з асфальтом, але ця сама рука втримала мене від падіння. Ставши міцно на ноги, я повільно повернулась. Позаду мене нікого не було. Лише в далечині стояла жінка в фіолетовій сукні. Цього разу я побачила її обличчя. Я не помилилася. Це дійсно була моя матір.
На цьому сон завершився. Сиджу зараз і думаю про своє життя, ідеали та долю матері. Мені часто говорять, що ми з нею схожі. Пам’ятаю багато історій дитинства… Відчуття таке, наче в сусідній кімнаті лунає її голос, який завжди ласкаво говорив: «Ефффочко, моя дівчинко»…
Згадалось, коли вона гуляла зі мною, до неї підходили знайомитись чоловіки. Один з них навідріз відмовлявся вірити, що я її донечка. Але краса потребує жертв. Вона заплатила свою ціну – вечорами плакала й була самотньою. Принаймні мені так тоді відчувалось, хоча, я мало розуміла всі ті нюанси.

 

Нелько, я дуже любила її. Ми з нею були подружками. Вона пішла з життя, коли я була в десятому класі. Мене підтримувала бабуся, навідувалася раз на тиждень до мене в місто, щоб допомогти.
А батько живий. Вони з матір’ю розлучились, коли мені було три роки. В чому сіль справи не знаю, та мати з ним не підтримувала зв’язку після цього. Для мене і досі залишається таємницею, чому так склалося.
Я його бачила лише кілька годин на місяць, коли він навідувався, щоб привезти подарунки. З матінкою вони, як пам’ятаю, лише вітались і прощались. З часом його візити ставали дедалі рідшими – він створив нову сім’ю.
Одного разу запитала в нього про це, але він нервово спробував змінити тему, а наполягати я не наважилася. Цікаво, чи кохали вони одне одного? Чи була я бажаною дитиною? Не знаю. Але мої діти будуть лише від великого кохання й тоді, коли я буду впевнена в чоловікові, я наважусь на такий крок. Звичайно, сьогодні жінка й сама може підняти на ноги дитину, але по собі знаю, що дитинці потрібна турбота обох батьків.

Чоловіки люблять лише мить, коли відбувається єднання, але, захоплюючись нею, втрачають контроль над майбутнім. Мати взагалі часто повторювала, що секс – то бруд..

Ти як вважаєш? Чи, може, я помиляюсь?..

Вибач, що гружу тебе. Просто емоційний вир у мені зараз настільки сильний, що необхідно поділитися цим із кимось. Дивне відчуття, коли біжиш – та насправді стоїш на місці, падаєш – а тебе тримають, любиш – та залишаєшся сама… Ти мені зараз найближча подружка, тому пишу тобі все, про що думаю і що відчуваю.
А що тобі сниться, Нелько? Ти спиш на спинці чи на боці? Засинаєш у тиші чи під гомін телевізора?

Добраніч!
Твоя Ефка.

 

Лист 5
Сірий день

Привіт, Ефка!
Я сьогодні не в гуморі. Все мене дратує. Хочеться залізти під ковдру і дивитись тєлік…
Не повіриш, я два дні ходила й думала над твоїм попереднім листом. Не очікувала, що з тобою могла трапитись така історія. Дякую за відвертість! Тільки можу здогадуватися, що ти тоді пережила у ванній! А він – покидьок, дійсно покидьок! Такі спогади не стираються, мабуть, ніколи! Ти відпусти минуле! Одним козлом життя не закінчується! А то розвелося цих Санічок, як собак нерізаних!
До речі, як твоє самопочуття після середи? Вже відійшла?

Одразу прокоментую твоє фото. Ти — красуня! Якби я була чоловіком, я б з тобою не тільки сексувала, а й одружилася б! Зробила б тебе справжньою жінкою! Дарувала б тобі квіти, носила б на руках голеньку з ванної і гріла б в обіймах… Хіба таку лялечку можна не бажати? Хм, не думала, що ти така гарна! Може, з нас і без чоловіка вийде шикарна пара? Ггг. Аж настрій піднявся, як подивилась твоє фото. Сиджу, посміхаюсь і милуюсь тобою.

Ти мене питаєш про мій перший досвід. Трохи смішно це згадувати.
Мені тоді ще й п’ятнадцяти не було. Він був гарний, на кілька років старший, не по роках досвідчений. Ми довго цілувались, він пестив мене скрізь – і я відчула, що хочу впустити його глибше. Він зробив усе дуже якісно (хоча стверджував, що я в нього перша, і я справді вірила!). Мені навіть боляче не було. Точніше, спочатку було, та він компенсував біль ласкою. Навіть після сексу продовжував пестити мене. Він ніколи не говорив, що любить мене, я йому – теж. Але моє тіло довго бажало його. Ми років чотири з ним таємно бачились і кохалися. Точніше, мабуть не кохалися, бо коханням там і не пахло, а займались сексом. Поважали й розуміли одне одного – от що було між нами. А любила (чи так думала, що любила) я зовсім іншого і мріяла про велике кохання.
Та того, першого, навіть зараз іноді хочеться.
Я тоді з ним теж задніх не пасла, сором’язливість швидко зникла: цілувала його соски, кінчик, підборіддя… Зараз-то вже розумію, що була далеко не першою в нього, бо витримати після феляції ще й інші любощі навряд чи б він зміг з першого разу. А ми шаленіли майже дві години. Соромно тільки тому, що все ж таки рано я розпочала доросле життя! Більшість моїх подруг до двадцяти років тримались! Але є й плюси: через це мені зараз простіше дивитись на чоловіків та на світ, бо я така рання, відкрита й без комплексів вже тоді була. Я впевнена, що ти забудеш свої неприємні спогади, коли опинишся в обіймах справжнього чоловіка! Може, тобі такий ще не трапився просто? А вони є!
Тому не вішай носа і налаштовуй себе притягувати справжніх!
До речі, кажуть, якщо жінка дуже владна і зневажливо ставиться до чоловіків, її просто треба відірвати від землі, щоб на певний час вона втратила відчуття опори під ногами, потримати її на руках, підняти, покрутити – і все стане на свої місця. Жінка розтане і буде шовкова! Проте, не всі чоловіки це знають.

Хотіла тобі ще сказати про матір… Ти до неї дуже прив’язана й зараз. Ти сама собі проектуєш її долю, причому не зовсім щасливу, як на мене. І причиною твоєї самотності може бути те, що ти так залежна від неї й досі. Вже навіть покійної… Подумай над цим…

Мені часто сняться обійми і дороги. Точніше подорожі та руки, в яких мені комфортно і я почуваюся захищеною.
Люблю спати на боці, підігнувши під себе ноги. Знаєш що значить, коли люди сплять в такій позі? Як думаєш, правда?

У тебе гарна посмішка! Тож усміхайся частіше і «відпусти» матір.
Все у нас буде добре!

Ледь не забула. Фотку свою я вже теж до листа прикріпила, але не написала тобі ще про це. Тепер чекаю твоєї оцінки!

Твоя Нелька.

 

Лист 6
Коли буде сонячно…

Хелоу, Нелько!
Ще вчора пізно ввечері прочитала твій лист, але сказала собі, що відповім лише тоді, коли буде сонячна погода! І от прокинувшись, побачила, що, на відміну від учорашньої сірості, сьогодні все залите теплим сонцем. Щоправда, видно весь бруд, який залишився після зими.

Останній тиждень ходжу сама не своя. А ще в п’ятницю зустріла давню подружку, Машку, яка мені зробила прочухан. Каже, що хвилюється за мене і хоче, щоб у мене в житті сталося щось нове… Та цьогорічні перші промінчики сонця лише освітлюють порожнечу всередині. У п’ятницю ми з нею довго сиділи-розмовляли у мене, а потім, коли вона поїхала, я з друзями посиділа трохи на вулиці.
Набридли вже всі внутрішні питання, суперечності. Знаєш, подруго, а може, мені не потрібен ніхто поруч? Витрачай на нього час, а коли критичні дні, цей хтось дивився б на мене як на ворога народу.

Хоча… я тоді відповіла тому хлопцю. Тому, хто мені писав повідомлення, пам’ятаєш? Він був і в п’ятницю. Він постійно крутився біля мене. То випадково доторкнеться руки, то скаже щось гарне чи приємно-приємно посміхнеться. Ну ти зрозуміла до чого все це? Мабуть, запав. Як я повела себе? Дозволила йому бути поряд. Все ж, це так приємно. Відчуваю себе потрібною. Але я знаю чим це закінчується: коли романтична ілюзія проходить, доводиться лише задовольняти його інтереси і бажання.
Їм потрібен лише секс!!! Мені в дитинстві мама розповідала про чоловічу хтивість і егоїстичну натуру. А може, мама просто не зустрічала справжніх чоловіків? Знаєш, коли вчора ввечері я отримала від нього смс з побажанням солодких снів, то зраділа, наче дитина морозиву. Мабуть, зустрінусь з ним десь у місті, та й гуляти вже хочеться парками. Але близько не підпущу. Ні в мозок, ні в душу. Не вмію я кохати і не хочу кохатись! А от дружити вмію. Тому залишатимусь з ними всіма лише в друзях – у житті та в соцмережах.

Постійно забуваю розповісти про виставу «Монологи вагіни», яку рік тому відвідала. Хочу написати не про саму виставу, а поділитись враженнями які вона на мене справила.
У виставі задіяні три жінки різних вікових категорій. Їх об’єднує стать і наявність жіночого статевого органу. Ех, не можу (як ти) вільно називати речі своїми іменами. Мені соромно і незручно. А саме про це йдеться в одній зі сцен. Героїня стає в центрі театрального майданчика і голосно кричить: «Вагина. Ваааагина-вагииииина-вагинааааааа. Так она называется и не нужно стесняться. У всего есть имя и название». До речі, відео цієї сценки є у соцмережах. Можеш пошукати. Якщо переглядатимеш на роботі, то одразу одягай навушники!)
У момент вищезгаданої епохальної декламації я подивилась на обличчя присутніх жінок і побачила як багато з них ніби вивільняється з незримих кайданів. У цей же час чоловіки, які були в залі, навпаки червоніли і притискались до своїх крісел. Дивовижно, але чому незакомплексовані і такі грубі чоловіки ніяковіли, в той час як жінки ставали вільнішими і оживали емоційно!?

Подивилась твою фотку – ти доросліша, ніж я думала. Навіть зніяковіла, що пишу тобі такі відвертості. Мабуть, тому цього разу більш стримано вийшло. Мені якось незручно стало. Але ти гарна. Я лише кілька разів за своє життя бачила такі пропорційні риси обличчя і світло в очах. Ти Світла!

Цьом-цьом.
Сонячна Ефка.

 

Лист 7
Експерименти

Сонце, привіт!
Дякую за оцінку фото. Так приємно! Я зашарілась. Ти ще не бачила мене роздягнену! )))) Повір! (Я не дуже скромна, а ще й брутальна, – як ти мене називаєш, – тож можу сама себе похвалити). Але не така вже й доросла, як тобі здалося. То на фото. (Від мудрості життя! Ха-ха) Жартую. Вибач.

Ефка, я одразу про головне. Може, тебе це трохи здивує, та в мене трапились зміни – я закохалася. Так незвично! Комусь розказати б – не повірять! Та й соромно буде, багато пояснювати доведеться. І все так заплутано! Я сама в цьому винна! А все починалось як гра… Сподіваюсь, ти мене зрозумієш згодом…

А ще я часто думаю про твої стосунки з матір’ю та її вплив на тебе.
Мене теж виховувала тільки мама. Батько жив окремо. Я навіть гостинців він нього не чекала, їх і не було. Бувало, мама й сама іноді ввечері кудись зникала. Казала, що повернеться за годину, а не поверталась довго. Я божеволіла в ті хвилини, відчувала себе зрадженою, демонстративно злилася, кричала на неї, коли вона заходила додому, а з кожним її таким поверненням я все більше віддалялась і закривалася в собі…
Іноді чоловіки приїздили до мами. Одного разу, коли серед ночі приїхав черговий мужчина (я зазвичай вже бачила десятий сон, хоч жили ми в однокімнатній квартирі, тож поводили вони себе вкрай тихо), я відчула що це не просто мамин коханець, а мій батько! Я встала з ліжка і підійшла до них. Вони були шоковані. Я тихенько увімкнула свічничок і попросила того дядю почитати мені книжечку в халабуді під столом. (Я страшенно любила, коли мені мама читала книжки). Він погодився.
Я тоді сказала мамі: хочу, щоб цей дядя був моїм батьком. Як зараз пам’ятаю – мама не втримала сліз. А батько мовчав. Тільки не міг дивитися мені в очі, коли я просила, щоб він став моїм татом, а просто тримав в обіймах і міцно притискав до себе. Я зрозуміла, що все ж таки то він і є… Ніяк не зітру з пам’яті відчуття незвичайної ночі. Мені хотілося обійняти їх обох і полежати між ними.
Я проживала цей епізод вже дорослою десятки разів у хвилини скрути і розпачу. Я шукала тепла й чоловічої ласки в спогадах тієї ночі… Мабуть, тому часто змінювала чоловіків, шукаючи в них скоріше люблячого батька, а не технічного коханця.
Після того я не бачила батька майже п’ятнадцять років, поки вже дорослою сама не вирішила з ним познайомитись усупереч волі мами.

Я теж знаю, що жінка може підняти дитину на ноги сама. Жінки сильніші чоловіків. І морально, й фізично. То брехня, що жінка слабка. Їй вселяють думку, що вона така. Якби й справді такою була, то нащо їй про це повторювати? Так подавлюють жіночу силу, щоб чоловік на її тлі виглядав не так пригнічено.
Ще вважаю, що не всі сім’ї апріорі мають бути повні. Не в «повноті» щастя, а у ставленні і відчуттях. Мене мама любила завжди, причому за двох.
А чоловіки живуть інстинктами. Хвала Богу, так не у всіх. Хоча, більшості цікавий процес. «Ні в одного бика не боліла душа за своїм телям», – з дитинства повторювала мені мама. Я б тепер поправила: у більшості биків просто немає душі, тому телят вони своїми не вважають.
Правда, трапляються й відчайдухи-чоловіки, для яких сім’я та діти – найважливіше. І вони, щасливі, з радістю перуть підгузки, паралельно готують вечерю, чекають дружину з магазину, гуляють з колясочкою містом і мріють як їхній син піде в спортивну секцію. Я знаю кількох таких чоловіків. Жінки інтуїтивно їх «відскановують» серед безлічі і швиденько одомашнюють.

А як там твій хлопчик, розкажи? Ти ще з ним не переспала? Чи можна привітати з тим, що вже жінка?

Ще, давно хотіла поділитись з тобою чим я жила раніше. Був час, коли я експериментувала: дозволяла собі бути розкутою. Просто хотілося чогось нового. Я взагалі була вірна своєму хлопцеві, поки у нас були стосунки. Та одного дня він пішов від мене. І мене «накрило». Я почала «пізнавати» нових хлопців-чоловіків. Змінювала їх, деяких навіть справжніх імен не знаю. І розміри різні бачила, і слова різні чула, але швидко зрозуміла, що, крім різниці у фалосах і кількості волосся на тілі, майже все схоже, особливо у темряві.
Один мене, правда, вразив неймовірною ніжністю і поцілунками. (Я майже ніколи не цілуюсь з «разовими». Для мене поцілунок – перепустка в душу. А вони мали доступ тільки до тіла). Він відчув, наскільки важлива для мене ласка до й після сексу, і вразив цим. Як мій перший. Ну, пам’ятаєш? Не почав похапцем натягувати штани і молоти якусь херню, тікаючи додому, а просто пестив і цілував… Я лежала спиною до нього й тихо плакала. Від щастя. Він цього не помітив. Я боялася закохатися в нього. Я взагалі швидко прив’язуюсь. Однак, все ж захопилася. Уже в першу ніч я відчула: йому потрібний не скільки секс, як бажання подарувати тепло і ніжність. Нам було так комфортно.
Історія закінчилась хепі-ендом з нерозставленими крапками над «і». Ми ще раз побачились. Потім я йому надзвонювала ще кілька разів. Він говорив, що на роботі завал, що стомлюється дуже і теде. Та багато з них так часто говорить… Я розуміла що це значить…
Уже нагулялась. Зникло бажання шукати нових пригод. Хочу стабільних зрілих стосунків.

Ти ж також мрієш про ніжність і прекрасні стосунки? Правда ж?
Тепер ходжу і думаю як далі бути зі своїм коханням: зізнатися чи мовчати?..

Гарного тобі вечора, моя Сонячна!

 

Лист 8
Два монологи = діалог

 

Привіт, Нелько!
Одразу ж пишу тобі відповідь, де ти зможеш дізнатись чи переспала я з тим хлопцем, що для мене ніжність і чи спілкуються пеніси між собою. Ну як? Зуміла створити рекламку і заінтригувати тебе?)))

Хто ж не хоче ніжності? Мабуть, навіть найбільш фригідна жінка теж про неї мріє. Але по-своєму. У кожної свої критерії. Для когось – волошкові стосунки, а для когось – стабільність і відчуття щирості. Для мене, наприклад, важливо бути впевненою у хлопцеві. Знати, що він щирий зі мною. Цим він і зможе прокласти стежинку ніжності у моє життя.

Ти не повіриш, але вчора, гуляючи на книжковому ринку, побачила книжку «Діалоги пеніса». Неймовірно! Тільки написала тобі про жіночий монолог, аж тут – чоловічі діалоги. Хотіла підійти і дізнатись про що ця книжка, але вирішила залишити простір для творчої уяви. Давай пофантазуємо разом? Якщо у «Монологах» йшлось про ствердження жінки і її жіночності, то про що діалоги чоловіка?
Маю кілька варіантів.
Про полігамність чоловіків. Жінці достатньо одного партнера, в той час як чоловіки прагнуть нових і нових сексуальних перемог.
Про психологію статі. Жінка – інтроверт. Вона все тримає у своєму внутрішньому світі. Чоловік – екстраверт. Він спрямовує свою енергію назовні. Навіть статеві органи розташовані відповідно: жіночі всередині, а чоловічі – назовні.
У мене є ще веселий варіантик. Про справжні діалоги пенісів в прямому сенсі слова. А чому ні? У фільмах же тварини й інопланетяни розмовляють?! Ще й людською мовою! Чому ж тоді пеніс не може заговорити? От тільки це в жінок є ще й поміж ніг пара губ, а як бути пенісам? Уяви цю розмову:
– Мені постійно тісно і темно. Чому він одягає таку білизну?
– А мій мене поважає. В мене більше простору….
– Твій не носить спідньої білизни?
– …

А на твою думку, про що ця книжка? І взагалі чому у пеніса діалоги, а у вагіни – монолог? Крім епохальної декламації, що там ще має бути?

З тим хлопцем я розійшлась. Він раптом став мені нецікавим. Наче все й гаразд було, та й вродливий він... Та мить – і відлягло. Отакі справи. Так, що в мене зараз, крім тебе, нікого немає. Прямо й не знаю чи це я серйозно чи жартома.

Цьом-цьом!

Лист 9
Роздуми

Привіт Ефка!

Останній твій лист дещо відрізняється від інших. Я оцінила щирою усмішкою твою фантазію та іноді – наївність (не ображайся). І з більшістю твоїх тверджень я не дуже погоджуюсь: і щодо відкритості чоловіка світові (насправді чоловіки значно закритіші, а пеніс він хоч і зовні стоїть, але в середину рветься), і щодо моногамності жінки (далеко не всім вистачає одного партнера. Деякі жінки і на кількох десятках зупинитись не можуть)…
Даремно ти нариваєшся на мою «філософію»» від імені пеніса. Я тобі зараз такого напишу, що мало не здасться. Страшно? А не соромно буде таке читати? ))) Ггг. Не бійся. Я культурно. Знаю, що ти не любиш вульгарності, тож я коректно.

Отже, почну з піхви. Правда, жінці більше підійшли б «діалоги вагін», адже жінка навіть думає вголос, часто радиться з іншими…
Про що б говорила? А мабуть про те, що не від розміра члена залежить щастя жінки, а від прелюдії і вміння користуватися тою штукою, від відчуття захищеності й психологічного задоволення в ліжку. Оповідала б так, щоб у глядачів складалося враження, що автор говорить саме про їхні проблеми, і так каже, як у воду дивитися. Щоб кожна жінка подумала: я не одна така! І від цього легше.

Тепер про пеніс. Назва «діалоги» мене не влаштовує. Чоловіки не люблять колективне обговорення. Щоб не виглядати слабкими, вони ховаються в свою «печеру» й не зізнаються (якщо самі того не хочуть) що саме їм болить. І чим більше жінка намагатиметься влізти в душу, тим глибше чоловік ховатиметься в «печері». Тому б я назвала книгу «Монолог пеніса».
Від імені органа я б розказала про потенцію, про тонку психологію чоловічого збудження і як легко її зруйнувати необдуманим жартом жінки. Розказала б про оргазм, про відчуття підкорення, і чи правда, що всім чоловікам так подобається мінет та чи варто жінці піддаватися на провокації щодо анального сексу. Повідомила б чому чоловікам так важливо мати вільний простір і свою «печеру» для відпочинку…
Деяким жінкам до душі па-де-буре, тож даремно ти, Ефка, так категорично відписала за всіх.
А ще б я зробила спільну виставу з двох частин – про діалоги вагін та монолог пеніса. Щоб і чоловікам, і жінкам було над чим замислитися, щоб обоє почули позиції різних статей. Без фальші, сарказму й без прикрас.
Отака моя думка.

Пишу тобі увечері. Може, ще встигнеш прочитати перед сном, тож зичу персикових снів і гарного дня завтра.

Цьом. Нелька

 

Лист 10

Якісні роздуми – якісний секс

Учора довго переглядала всі наші листи. За час листування, я змінила думку щодо деяких своїх тверджень і вже не погоджуюсь з тим, що нещодавно власноруч настукувала на клавіатурі ноутбука в прагненні донести тобі свої принципи.
Я писала, що всі чоловіки однакові й хочуть одразу затягти в ліжко, але все ж я погарячкувала. В сексі немає нічого поганого. Це природно. Ми також прагнемо чоловічих обіймів і пристрасних ночей. Ми більш витончені, стриманіші, але нашу жагу це не применшує. А чоловіки то прямі й дієві, то віддалені й бездіяльні. Мабуть, тому ми в них і закохуємося.
З іншого боку, мені неприємні особи, які щотижня змінюють партнерів. Я зростала в сім’ї з традиційними цінностями, у моєї матері був лише один чоловік – мій батько. Відбиток виховання залишиться назавжди, хоча я допускаю, що сексуальних партнерів за життя може бути кілька.
Я переконана, що повинна бути сексуальна сумісність і вона важлива для спільного життя. Але ніколи не зрозумію, як можна переспати з кількома десятками? У деяких рекорд набагато більший. Людина розтрачує себе, втрачає себе в інших. Особисто мені шкода тих, хто хвалиться цим як досягненням.
Або коли після чергової вечірки подружка мені розповідає зі скількома хлопцями вона «перелизалась». Вона так і говорить… І права, бо поцілунками це не назвеш. Так само і просто секс: наче випив склянку води і пішов далі. Переспати стало простіше, ніж поговорити щиро з кимось. Культура споживання захопила всі сфери нашого життя. Хоча сьогодні в одному журнальчику я прочитала, що «культуру споживання» почала зміщувати «культура якості». Сподіваюсь, що мої діти вже повністю зростатимуть в новій культурі. Вони їстимуть якісну їжу, отримуватимуть якісну освіту і займатимуться, врешті-решт, якісним сексом. Якщо сьогодні ми говоримо про «безпечний секс», то може, вже й незабаром говоритимуть і про «якісний секс»?! Як на мене, така зміна акценту суттєво змінить суспільство. «Хочеш класний секс – створи класну сім’ю».
Я не закликаю вести пуританський образ життя. Сьогодні зовсім інші часи, і чекати кілька місяців на лист від обранця чи з довгого відрядження мало хто наважиться. Але я хочу знайти такого чоловіка. Чоловікам у цьому складніше, ніж нам. У будь-яких сферах, особливо в сексі. Але така витривалість багато що говорить про характер. Я зустрічала терплячих чоловіків, але, на жаль, вони вже мали обраниць. У мене навіть не було думки спокушати їх, настільки я була захоплена їх харизмою.
Нелько, не подумай, що я прагну чоловіка тримати «голодним». Я залюбки віддавалась би йому по кілька разів на день. Можливо, тоді б уперше за життя зробила із задоволенням blow-job.

Нелько, ще хочу тебе запитати: ти п’єш чай з цукром чи без? Але, будь ласка, обов’язково дай відповідь! Ще мені цікаво чи ти роздруковуєш наші листи чи зберігаєш їх в електронному форматі? Я, наприклад, роздруковую. Напиши, будь ласка, також яким ти парфумом користуєшся. Я тоді куплю такий і напахчу листи від тебе. Тоді вони отримають зовсім іншого наповнення. І скажи, будь ласка, чи пахнуть клавіші ноутбука твоїми руками?
Чекаю відповіді!
Цьом-цьом!)

 

Лист 11
…чого не очікуєш…

Привіт, Ефка!
Ти мене несподіваними питаннями здивувала… Однаке відповідаю.
Я чорний чай п’ю з цукром, а зелений – без. Тільки не розумію, тобі це й правда так важливо знати? Я не роздруковую наші листи, просто копіюю в спільний документ на комп’ютері.
Про парфум напишу трохи згодом…

А зараз про інше.
Ефка, як ти мені свого часу відкрила свою таємницю, так і я пишу тобі про те, чого ще не писала ніколи й нікому. Знаю, яка ти у нас «моральновихована», але все ж…
Не буду ходити довкола, скажу прямо: я хочу спробувати тебе. Хочу дати тобі те світло, яке ти відчула в мені, цілувати твоє тіло так, як ще жоден чоловік цього не робив. Я хочу розкрити твою внутрішню жінку, побачити тебе щасливою у моїх обіймах. І не зникнути після сексу. Я буду тобі подругою, буду тобі радницею, буду тобі… чоловіком!
Пам’ятаєш, коли я коментував твоє фото, я пожартував, що хочу тебе. Жінка хоче жінку. Ха-ха. Мені соромно перед тобою, але насправді я чоловік і ніяка я не Нелька. Мені було цікаво спілкуватися з тобою з самого початку. Я ніколи не був раніше на вашому боці. Я мислив як чоловік. І завжди жив (живу) як чоловік. Ти розширила мій горизонт, показала інші, раніше невідомі мені, полюси жіночої психології. Я усвідомив як чоловік може зробити боляче жінці. Ти змінила мене і моє ставлення до жінок. Я запитую тебе про того хлопця, а насправді вірю, що між вами нічого не було. Зроби це зі мною?! Я знаю що тобі треба! Вибач за цей обман. Я б не зміг далі мовчати! Так, в моєму житті було немало дівчат, і я писав фактично про себе, правду про те, що й імен не запам’ятовував, про те, як я міг поводитися в ліжку, але тепер це в минулому. Я не хочу так далі. Я захопився тобою. Історія про ніжні обійми – то моя фантазія про тебе.
Звісно фото не моє – моєї рідної сестри. Ми двійнята, ще й схожі. Тому ти мене впізнаєш при зустрічі і без фото.
Я не встигну прочитати твою відповідь, бо вибігаю на роботу. Але призначаю тобі зустріч. Сьогодні. О дев’ятнадцятій. Кафе «Купідон». Я розумію, що ти можеш не прийти або просто не пробачити. Я все одно чекатиму там. Я не знаю твого номера телефона, тож на дзвінок і не очікую. У сучасному світі є Інтернет скрізь, та я свідомо не читатиму відповідь. Я прочитаю після зустрічі. Постфактум.
Я кохаю, тебе Ефка! Я знаю, ти прийдеш! Ми будемо разом!
При зустрічі ти сама зможеш вловити запах мого парфуму, а я розкажу тобі чим пахнуть мої руки.
Просто дай мені шанс!
Я щирий як ніколи!
Влад

Місяць потому

Лист 12. Останній
Ніч болю

Привіт, Влад... Нелька…
Я не знаю що тобі відповісти.
Ти мене використав. Як можна бути таким покидьком? Навіщо тобі це було потрібно? Не розумію… Адже ти писала… вірніше писав такі відверті і щирі речі. У відповідь я відкривалась перед тобою так, як ніколи раніше і ні перед ким до цього.
Краще б ти промовчав з правдою. Тоді мені було б простіше. Я б і далі чекала твоїх листів. Від Нельки. Від сестри по духу, від подруги.
Після такого зізнання ти пишеш про почуття і чекаєш зустрічі!? Ти ще й нахаба! Як же боляче почуватись обманутою!
Як я маю повести себе? Що писати? Вже й так написала те про, що чоловік знати не повинен. Ти навіть не уявляєш як я обурилась, коли прочитала правду!!! Я видалила всі електронні листи від тебе, додала твою адресу в «чорний» список, а роздруковані листи, які зберігала у шухлядці, прямо серед ночі вирішила повикидати з вікна. Мені здавалось, що вони навіть не падають донизу, що їх просто поглинає ніч. Наче їй теж цікаво дізнатись правду…
Я знову залишилась самотньою. В чергове розчарована в чоловіках.

Тепер тебе немає в моєму житті, – подумала. – Не буде більше бажаних (неправдивих!) листів, не буде з ким розділити хвилювання.
Я увімкнула на всю гучність пісню Олександра Пономарьова, яку полюбляла в дитинстві. Цікаво, чи вгадаєш яку? Ти ж був таким проникливим і душевним зі мною…

Ти хочеш знову насолоджуватись деталями мого особистого життя? Ба, навіть інтимного… В ту ніч у мене вдруге за місяць пішли «місячні». Неначе з ними виходив бруд, що назбирався від твоїх листів. Тобі подобається така правда? А чи ти знаєш як боляче, коли тебе зраджують? А я прирівнюю твій вчинок саме до зради. А чи уявляєш як погано після цього? Тепер уяви що я відчула в той момент?!

Біль і ніч. А поміж ними я. Ніяк не можу пристати до берега. Самотня людина, що тоне, не знаючи в який бік плести і чи є надія на порятунок. Чи є сенс взагалі рятуватись – гребтися в воді, хапати повітря, намагатися зорієнтуватись?.. Чи потрібно це? І кому це потрібно? В один момент я відчула запаморочення, а в інший – ледь встигла опанувати себе, бо занадто перехилилась і ще секунда – і ніч би вкрала мене назавжди.
Чи подобається тобі така правда?

Багато ставлю тобі запитань, але можеш не відповідати. Ти й досі в «чорному» списку. Я тебе не вибачила, але зрозуміла. Ти це зробив не зі зла. Мабуть, тобою керувала самотність. А вона мені знайома. Можна навіть сказати, що ми найкращі подружки з нею. Не знаю навіщо тобі було саме таким чином знайомитися – може хотів пожартувати, може експеримент ставив, а може просто не вмієш по-іншому? В мене, до речі, є друзі, які пишуть текст від жіночих імен – проводять такий собі експеримент. Цікаво тільки чи не заграються і чи вдасться їм по-справжньому описати психологію жінки?

Не буду вибачатися, що не прийшла в кафе. Не вважаю це за потрібне, але вибач за втрачений час і, можливо, марні сподівання. Не думаю, що між нами можуть зав’язатися стосунки після всього цього. Я б і не писала, та вчора їздила до подружки на околицю міста, а повертаючись, випадково натрапила на вулиці біля свого будинку на один з твоїх листів. Підходжу до дому, а вітер жбурнув мені один з аркушів, що я викидала тоді з вікна, коли дізналася правду.
Можна подумати, що доля нас зводить таким чином, але я не вірю в знаки. Мені боляче досі. Та все ж допускаю, що вона не даремно повернула той аркуш. Тому дам тобі шанс. Надсилаю електронну адресу моєї подружки, в якої я вчора й була. Вона не схожа за характером на мене, але я впевнена, що ви знайдете спільну мову. Вона теж самотня…
Записуй. ok-sа@gmail.com. Її звати Оксана.
Не знаю чи ти їй напишеш, але бажаю тобі добра і будь обережніший, будь ласка, в майбутньому з жінками!

П.с. Я слухала пісню «Зіронька». По кілька разів…
«Віч на віч / ти і я / моя ти зіронька небесная/ ти не моя». Дивуюсь як це витримали сусіди?

***
1.04.2012.
Mail Delivery Subsystem

Delivery to the following recipient failed permanently: efka@i.ua

Technical details of permanent failure:
We tried to deliver your message, but it was rejected by the recipient domain. We recommend contacting the other email provider for further information about the cause of this error.
______
Підсистема доставки пошти

Доставка наступному одержувачу постійно не вдається: efka@i.ua

Технічні деталі постійної невдачі:
Ми намагалися доставити Ваше повідомлення, але воно було відхилено доменом одержувача. Ми рекомендуємо звернутися до постачальника послуг електронної пошти для отримання додаткової інформації про причини цієї помилки.

 

2.04.2012.
Mail Delivery Subsystem

Delivery to the following recipient failed permanently: efka@i.ua

Technical details of permanent failure:
We tried to deliver your message, but it was rejected by the recipient domain. We recommend contacting the other email provider for further information about the cause of this error.

 

4.04.12
Mail Delivery Subsystem

Delivery to the following recipient failed permanently: efka@i.ua

Technical details of permanent failure:
We tried to deliver your message, but it was rejected by the recipient domain. We recommend contacting the other email provider for further information about the cause of this error.

 

7.04.12
Mail Delivery Subsystem

Delivery to the following recipient failed permanently: efka@i.ua

Technical details of permanent failure:
We tried to deliver your message, but it was rejected by the recipient domain. We recommend contacting the other email provider for further information about the cause of this error.

 

19.07.2012.

Лист 1.
Привіт, Ефка!
Здивована? Мій лист «пробився» з «чорного» списку… Я змінив адресу електронної скриньки.

Йдемо сьогодні ввечері гуляти? Надворі чудова погода!

Сергій Русаков та Олександр Козинець

16.03.2011 – 2.08.12
Київ–Лубни–Лазурне–Київ