Чи можливий український комікс?

Філософсько-культурологічні дослідження коміксу як виду сучасного мистецтва знаходяться на периферії вітчизняного наукового дискурсу. Це пояснюється тим, що він тривалий час вважався «низьким» жанром, який не вартий серйозної уваги і аналізу. На нашу думку, комікс вкорінений в сучасній популярній культурі, тому вважаємо за доцільне розглянути його в українському контексті.

Комікс з’явився наприкінці ХІХ – на початку XX століття і використовувався газетами для збільшення читацької аудиторії. Залучаючи переселенців, які погано володіють англійською мовою, він еволюціонував до культового явища. У США комікс відносно швидко почав займати провідну роль і судячи з усього інтерес до них не слабшає. С.Г. Кара-Мурза пише: «Геніальним винаходом для передачі повідомлень людям, які не звикли читати, були комікси – короткі спрощені тексти, кожен фрагмент яких забезпечений ілюстрацією. Ставши важливою частиною масової культури США, комікси водночас були, аж до появи телебачення, потужним інструментом ідеології. Можна сказати, що вся історія сучасної американської ідеології нерозривно переплетена з історією коміксів» [Кара-Мурза С.Г. Манипуляция сознанием. – М.: Изд-во: Эксмо, 2005. – 832 с.]

Масова культура на захисті суспільного спокою всередині ХХ століття

В історії художньої культури ми знаходимо різних героїчних персонажів, які опосередковують відношення людини з навколишнім світом і закарбовуються в якості персонажів, які є певним відображенням сподівань суспільства. Така первісна форма рефлексії отримала потенціал для розвитку в культурі і мистецтві.

Алергія

«За п’ять років до філолосфії виробилася стійка алергія. Тобто, це те, що доводиться долати». Так в інтер’вю сказала молода поетка та аспірантка університету імені Т.Шевченка Ірина Шувалова.

Прочитавши це – полегшено зітхнув. Значить, це нормальне явище і не треба хвилюватись. Бо останнім часом багато думаю про культурологію та філософію взагалі, про освітянську галузь... Відчуваю, що інколи харить від всього цього, тому намагаюсь забити голову продуктами масової культури. Стає легше. Але розмію, що це не вихід. Складно утримати «золоту середину». Все ж таки, ти чи філософ чи ні…

Якби інтерв’ю брали в мене, то я б сказав таку фразу про освітянську систему: «Знань замало, а свідомість повністю змінена».