БІЛОРУСЬКИЙ ДОСВІД

18-20 жовтня делегація НПУ імені М.П. Драгоманова відвідала Білоруський державний педагогічний університет імені Максима Танка. Колеги обмінялися досвідом щодо організації профспілкової роботи у вишах.

Відстань від Києва до Мінська 573 км, це приблизно на 23 км більше, ніж з української столиці до Львова. Проте відстань саме у 573 км занурює нас у простір іншої країни. Ця інша країна – Білорусь, яка з одного боку  є далекою від нас, та з іншого – залишається відкритою і ментально близькою.

Гуляючи Мінськом дивуєшся незначній кількості біг-бордів з рекламою і чистоті вулиць – як центральних, так і на околицях міста. Приємною несподіванкою стане велика кількість парків. Цим раніше пишався Київ. До речі, Мінськ, як і Київ також є містом-героєм. Взагалі перебуваючи в місті-побратимі відчуваєш себе затишно і зручно.

Анатомія міста

Всіх колег і друзів запрошую відвідати цікавий блоґ про Київ. Ви зможете побачити Київ з незвичних ракурсів. Блоґ веде релігіє знавець, магістрант, лектор освітньо-музичного циклу «Перший християнський князь» Сергій Савченко.

Всім зацікавленим натискати на посилання:  http://kiev-gorod.blogspot.com/

ВІТАЛІЙ ПОКАСЬ: «МИ ВПРОВАДЖУЄМО ЕКОЛОГІЧНУ ОСВІТУ І ВИХОВАННЯ»

27 липня своє 55-ліття відзначив директор Інституту природничо-географічної освіти та екології професор ВІТАЛІЙ ПОКАСЬ.

 

Віталій Петрович із задоволенням відгукнувся на пропозицію стосовно інтерв’ю для газети «Педагогічні кадри» і тому сьогодні перед вами ексклюзивний матеріал з керівником-професіоналом, вчителем за покликанням, істориком-романтиком в душі і доктором філософських наук.
 

– Віталіє Петровичу, розкажіть, будь ласка, про ваше становлення як науковця, викладача, директора.

–       Розпочну розповідь з дитинства. Я народився в сім’ї вчителів – мій батько працював учителем географії і історії, а матір вчителькою мови і літератури. У 1979 році поступив на спеціальність «Географія та біологія» природничо-географічного факультету нашого вишу. Планував, що після  закінчення інституту заміню батька на роботі. Він тримав мені посаду вчителя географії до самої пенсії, чекав, що я повернусь на малу Батьківщину, у славне місто Городище Черкаської області. Але вийшло по іншому: мені запропонували посаду директора студмістечка. Паралельно навчався в Інституті педагогіки в аспірантурі на заочній формі.  У 1992 році мене призначили  начальником управління дошкільних і інтернатних закладів Міністерства освіти і науки, в цей же час захистив кандидатську дисертацію з історії педагогіки.

Враження від Черкащини

11-12 жовтня побував на конференції в Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького. Вперше в житті відвідав цей університет і Черкаси.

 Університет розміщений на бульварі Шевченка, що нагадало про рідний університет. Але на цьому алюзії лише починаються – біля головного корпусу Черкаського університету знаходиться будівля на якій є дощечка з іменем Вацлава Воровського. Вулиця Воровського в Києві знаходиться біля гуманітарного корпусу. Але натяки про Київ на цьому не закінчуються. Перпендикулярно до бульвару Шевченка простягається вулиця Інститутська, яка перетинається з… Хрещатиком.

ДРАГОМАНОВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЗАПОЧАТКОВУЄ ПРИЄМНІ НЕДІЛЬНІ ВЕЧОРИ

7 жовтня в історичній частині столиці – на Аскольдовій могилі – стартував новий проект НПУ імені М.П. Драгоманова. «Перший християнський князь» - освітньо-музичний цикл, який відбуватиметься протягом 2012-2013 н.р.  

З жовтня 2012 року по квітень 2013 рік в Церкві Св. Миколая на Аскольдовій могилі відбуватиметься захід , який, як показала перша зустріч 7 жовтня, викликає зацікавлення як молоді, так і науковців. Освітньо-музичний цикл «Перший християнський князь» присвячений 1130-річчю від дня пам’яті князя Аскольда-Миколая і спрямований ознайомити всіх бажаючих з історичною роллю князя Аскольда. 

ЧИ МОЖЕ БОМЖ СТАТИ ГЕРОЄМ?

Предмет нашої сьогоднішньої кінорефлексії може викликати здивування і навіть заперечення, бо про подібні кінострічки в інтелектуально налаштованому товаристві не говорять. Сьогодні розмірковуватимемо над фільмом «Бомж з рушницею».

 Наше життя сповнене усіляких дивацтв. Ось наприклад, ми соромимося цілком природних речей, відчужуємося від них, ба навіть розмови довкола них вважаємо некультурними у вихованому товаристві. Сміття, або «треш», якщо говорити модною англійською мовою. Воно є результатом нашого існування, та в той же час ми тримаємося від нього осторонь. А ще в нашому житті є фільми жанру «треш», згадуючи про які, більшість не зізнаються і кажуть, що ТАКЕ не дивиться. Пам’ятаєте, коли сайт ex.ua закрили, то дехто почав замовчувати, що користувався «пальоною» продукцією, засоромившись цього. Або ж хіба я як викладач у столичному виші можу зізнатись, що дивився фільм «Аврам Лінкольн – мисливець на вампірів»? Колеги подумають, що я деградую, перед студентами втрачу авторитет і т.д. Але мені пощастило, що в першу чергу я культуролог і знання новинок культурної галузі важливе для професійного світогляду. Тому перегляд подібних фільмів для мене є частиною роботи, а не просто «вимкненням мізків» і бездумним споживання. Стосовно фільму про американського президента, то я поки його ще не дивився, тому поки залишимо рефлексію над ним на майбутнє.

ПЕРШИЙ ХРИСТИЯНСЬКИЙ КНЯЗЬ

7 жовтня стартує проект «Перший християнський князь». Мені пощастило долучитись до його творення, тому з нетерпінням чекаю наступної неділі. Захід присвячений князю Аскольду. Достовірних даних про діяльність і життя цієї історичної постаті мало, тому захід від цього стає ще більш цікавішим.

 «Перший християнський князь» має формат освітньо-музичного циклу, тобто розповідь про постать Аскольда буде поєднуватись з музичним супроводом. Тому це гарна можливість в неділю як збагатитись новими знаннями, так і відпочити. Подібного формату в Києві зараз немає. Подібне робив лише професор Василь Федоришин в Національному будинку органної і камерної музики, тоді захід мав формат концерту-лекторію і присвячувався українським композиторам. Кілька разів потрапляв на ці заходи і в мене залишились найкращі спогади. Десять хвилин цікавої розповіді, а потім занурення в музику, знову – лекція і знов музика… І так протягом години.