Симулякр вогню

Позавчора їздили на природу під Київ.

Почали організовуватись ще півтора тижні тому, але ніяк до ладу не могли все зробити. Зараз складно всіх зібрати і домовитись. Відверто кажучи, до останнього думав, що ми не доїдемо. Але запал "філософської школи" жевріє завжди і інколи перетворюється на справжній вогонь. У цей вечір та ніч, щоправда, це був більше симулякр вогню. На моє запитання, наступного ранку, навіщо вдень підтримувати вогонь, мені ніхто не відповів. Зате всі підходили до багаття і щось думали, мовчали, спілкувались і т.д.

Сподіваюсь, що таке багаття буде підтримуватись нами завжди. Для того, щоб через рік, два, три... ми збирались і спілкувались, ділились враженнями і т.д.

Радий, що в п"ятницю зібралось багато людей, яких я вже знаю багато років. Були й люди, з якими знайомий досить нетривалий час. Складно сказати, що останні подумали про наш захід. Просто ми є такими. У кожного щось є на душі - і радості і печалі. Це життя і ми його відчуваємо щомиті. Але інколи хочеться відключити свідомість, забути про існування певних меж. Це комусь подобається, а комусь ні. Але в кожного власні життєві орієнтири.

Зміна свідомості на короткий час потрібна і важлива (я не маю на увазі прийняття якихось заборонених речей). Саме ці карнавальні елементи дають привід для творчого сплеску в подальшому, розумінні якихось феноменів і т.д.

Можливо, саме таким чином інколи ми зрозуміємо глибини нашого буття. Можливо, так ми зрозуміємо самих себе.