Сьогодні їхав з центрального корпусу університету додому і переді мною постав вибір: їхати маршруткою чи тролейбусом? Прошу наступні роздуми розглядати як звичайні буденні дрібниці, за якими приховуються метафізичні засади нашого буття.
Підійшовши до зупинки біля Володимирського собору, побачив маршрутку, яка вже від’їжджала. Ряснів невеликий, але запальний і частий дощ. Дещо на відстані був тролейбус, але розгледіти номер маршруту не було можливості. І от виникла дилема: ловити мить і їхати маршруткою або чекати, а там вже як вийде (тобто, їхати моїм маршрутом або потім десять хвилин йти пішки). Як людина молода і така ж запальна як дощ, вирішив ловити мить.
Їхав у порожній маршрутці, їхав довго, бо через дощ і будівництво готелю «Хілтон» рух бульваром Шевченка обмежений.
Коли виходив на своїй зупинці, то побачив, що з відривом у хвилину прибув і мій тролейбус. Саме той що я бачив на початковій зупинці. Світленький, з рекламою іноземних вікон, з червоним кольором попереду і вже з чітким номером маршруту біля кабінки водія.
Я приїхав на 60 секунд раніше і заплатив на 1 гривню більше. Якби це була наукова робота (яку маю писати, але більш до вподоби публіцистика), то зараз мав би великими літерами (згадуємо курсові, дипломі, магістерські) написати слово ВИСНОВОК.
Тобто, швидкість в наш час цінується і коштує грошей. На даному прикладі ми довели, що 60 сек коштують певну суму грошей. Також, як мінімум було оплачено одну гривню, щоб виникли роздуми для написанні цієї нотатки.
Комментариев нет:
Отправить комментарий