У новий номер студентського журналу "Глобус" попросили дати коментар з приводу дитячих мрій і страхів. Довго згадував що ж мене лякало і заради чого я прокидався в дитинстві, та все ж "відкопав" деякі свої глибини.
Привідкриваю завісу особистого і для читачів блогу.
МРІЇ
У дитинстві фантазував над кількома речами:
1. Хотів стати письменником.
2. Працювати в газеті.
3. Моя діяльність мала бути пов’язаною з культурою.
Цікаво, що мрії у певному сенсі втілились у реальність. Звичайно для цього довелось багато працювати, та результатом я задоволений.
Також мріяв працювати в університеті. Мій батько працював у КПІ, тому думав, що з часом там працюватиму і я. Батько вже за віком не працює в КПІ, а я нині працюю в любому мені – Драгомановському університеті.
Про сьогоднішні мрії промовчу, щоб не зурочити. Років за п’ять напишу чи здійснились вони.
Щодо подарунків, то люблю як дарувати їх, так і приймати. Особливо до вподоби, коли мені дарують квіти.
СТРАХИ
Я не вірив в дитинстві у «бабаїв» і мене ними не лякали. Хоча завжди цікавився фільмами і книжками про вампірів. Це єдина містика, яка була у мене з дитинства і якою цікавлюсь понині. А от страхи, звичайно, були. У мене був один страшний сон, який снився кілька разів за все життя і він мені дійсно лякав.
Своїх дітей спеціально лякати не буду. Не ті вже часи. Тепер сама реальність лякає. Наприклад, якщо раніше лякали нечистою силою, яка може затягнути у колодязь, то нині там уже лише бруд і радіація. Хіба це не змушує нас самих злякатись?
Привідкриваю завісу особистого і для читачів блогу.
У дитинстві фантазував над кількома речами:
1. Хотів стати письменником.
2. Працювати в газеті.
3. Моя діяльність мала бути пов’язаною з культурою.
Цікаво, що мрії у певному сенсі втілились у реальність. Звичайно для цього довелось багато працювати, та результатом я задоволений.
Також мріяв працювати в університеті. Мій батько працював у КПІ, тому думав, що з часом там працюватиму і я. Батько вже за віком не працює в КПІ, а я нині працюю в любому мені – Драгомановському університеті.
Про сьогоднішні мрії промовчу, щоб не зурочити. Років за п’ять напишу чи здійснились вони.
Щодо подарунків, то люблю як дарувати їх, так і приймати. Особливо до вподоби, коли мені дарують квіти.
Я не вірив в дитинстві у «бабаїв» і мене ними не лякали. Хоча завжди цікавився фільмами і книжками про вампірів. Це єдина містика, яка була у мене з дитинства і якою цікавлюсь понині. А от страхи, звичайно, були. У мене був один страшний сон, який снився кілька разів за все життя і він мені дійсно лякав.
Своїх дітей спеціально лякати не буду. Не ті вже часи. Тепер сама реальність лякає. Наприклад, якщо раніше лякали нечистою силою, яка може затягнути у колодязь, то нині там уже лише бруд і радіація. Хіба це не змушує нас самих злякатись?
Комментариев нет:
Отправить комментарий