вторник, 10 апреля 2012 г.

СЕСТРИ КІРЄЄВИ: ЗАВЖДИ Є СВОЄ «Я»

Університетська газета «Педагогічні кадри» упроваджує фотопроект «Близнюки університету». Протягом цього навчального року ми записувати інтерв’ю і фотографували близнят, які навчаються в нашому університеті. Ми вирішили дізнатись як разом навчається, чим і схожі і відмінні близнята та, врешті-решт, поцікавитись життєвими планами.
Якщо разом з вами навчаються близнята, то повідомте це в редакцію газети і ми завітаємо у вашу академічну групу

СЕСТРИ КІРЄЄВИ: ЗАВЖДИ Є СВОЄ «Я»



Аня і Аліна народились в м. Конотоп. Разом зростали і разом нині навчаються на ІV курсі на спеціальності «Культурологія». Дівчата до 7 класу ходили в однаковому одязі, «потім ми почали одягатись по-різному, адже хочеться вирізнятись», – говорять дівчата. 
 Аліна. В дитинстві мріяла стати моделлю. «В дитинстві з подружкою навіть влаштовували у дворі показ моди», – з усмішкою згадує дівчина. Аліна – активна і непосидюча. З сестрою могла не просто посваритись, а й почати боротись: «Матір  тепер жартує, що боялась залишити нас вдома самих».  Цікаво, що незважаючи на характер у дівчини дрібний і спокійний почерк. «У школу ми йшли разом, але коло спілкування було різне». Аліна в школі завжди сиділа праворуч, сестра – ліворуч.

Школа, де навчались дівчата має укладений договір з Драгомановським університетом, тому сестри поступали через дистанційні курси. «Роль у вступі зіграли батьки. Вони не хотіли розділяти нас. Київ для нас був незнайомим містом і на думку батьків так було безпечніше».
Минулого року дівчата пройшли відбір у «Школу вожатих» і їх хотіли поставити працювати в один загін, але дівчата заперечили. «Дратує те, що якщо ми однакові, то повинні бути разом». Хоча сестри зізнались, що одна одній не набридають, незважаючи на те що і нині часто сваряться. «Постійно повчаємо одна одну, але рідко прислухаємось. Завжди є своє «я», тому і робимо по-своєму».
Кулінарні уподобання в дівчат схожий, хоча Аліна не їсть ковбасу в якій є сало. «Аня в дитинстві починала їсти якесь нове блюдо, а я дивилась, – згадує дівчина. – Подивлюсь, що станеться з сестрою, а тоді вже і сама починала їсти. Так і зараз роблю».
Дівчата не закохувались в одного хлопця. «У нас різні уподобання», – говорить Аліна. Сьогодні сестри підтримують вибір хлопців одна одної.
Сьогодні обидві дівчини лише навчаються. «Складно суміщати навчання і роботу,  говорить Аліна. – Хочеться гарно навчатись, а робота від цього, на жаль, відволікає. Про майбутнє складно сказати, бо не знаємо що нас чекатиме на п’ятому курсі – один чи два роки навчання».

Аня. Аня – старша сестра і доросліша на півгодини. Ким хотіла стати в дитинстві не пам’ятає, але переконана, що це було пов’язано з творчою галуззю. Дівчина спокійна за характером, а от почерк має розмашистий, хоча в школі був «спокійний» як у сестри. «Ми різні, наші друзі про нас говорять так: одна – мир, друга – війна».
Одного разу у школі перед уроком з української літератури  дівчата помінялись місцями. Аню викликали прочитати напам’ять вірш. Після уроку дівчата знову сіли на звичні місця. Наступним уроком за розкладом була математика, але  вчитель захворів і на заміну прийшла… вчителька з української літератури. Цього разу вона вирішила послухати вірш з вуст другої сестри. Візуально дівчат в той день вчителька не відрізнила і Ані довелось вдруге розповідати той самий вірш.
В університеті дівчатам не доводилось «заміняти» одна одну. Хоча одна викладачка лише в день екзамену зрозуміла, що дівчат двоє.

«Часто бачимо близнюків з дуету Анна-Марія. У них однаковий стиль. А нам так не хочеться. Так, у нас є схожі речі, але за кольорами вони можуть відрізнятись. А от постіль у нас однакова», – говорить Аня.
Навчання зараз інтенсивне і у дівчат не вистачає часу для гуляння.  «Ми наче разом ходимо, але все ж і по окремості. Навіть у кімнаті разом рідко знаходимось, не часто спілкуємось одна з одною. У нас навіть ліжка в різних кутах кімнати стоять».
Група в якій навчаються дівчата дружня і активна. «При вступі в університет нам сподобалась саме культурологія. І ми не шкодуємо про вибір».
Сергій РУСАКОВ,
фото Катерини КУЩІЄНКО

Комментариев нет:

Отправить комментарий