АНАТОЛІЙ АВДІЄВСЬКИЙ: «ВСЕ РОБІТЬ З ЛЮБОВ’Ю!»

Спілкуватись з Героєм України, народним артистом України, проректором-директором Інституту мистецтв НПУ імені М.П. Драгоманова, академіком Анатолієм АВДІЄВСЬКИМ одне задоволення. І як шкода, що друковане слово не може повністю передати палітру емоцій, які відблискував під час інтерв’ю Маестро. Кожна думка і фраза супроводжувалась тим феноменом про який йдеться в розмові – смисловою інтонацією. Редакція газети «Педагогічні кадри» вітає Анатолія Тимофійовича з 80-річчям та бажає подальшої наснаги для величної роботи, яку робить уславлений музикант.  

– Анатолію Тимофійовичу, яку місію відіграє Інститут мистецтв, який ви очолюєте, в сучасному освітньому і мистецькому просторі?

– Драгомановський університет користується великою популярністю і його по праву вважають флагманом освіти, тому він має бути зразковим у всіх напрямах діяльності. Інститут мистецтв забезпечує, крім професійних якостей, які набуваються під час навчання і здобуття спеціалізації – вокаліст, скрипаль, піаніст, регент, хормейстер та ін. – ще й педагогічною майстерністю. Вчитель музики має пам’ятати про виховний аспект мистецтва і повинен прищепити учням любов до рідної пісенної культури, а через неї до своєї Батьківщини. Для цього потрібно мати неабиякий хист і відповідні знання. Зверніть увагу, що Йоганн Бах, Вольфганг Моцарт, Микола Лисенко, Микола Леонтович, Микола Римський-Корсаков, Кирило Стеценко, Петро Чайковський були не лише композиторами, які достеменно знали музичну культуру свого народу, вони також були видатними вчителями. Педагог і письменник Василь Сухомлинський якось висловився, що завдання вчителя, який навчає дітей музиці, це не завдання готувати майбутніх музикантів, він готує всебічно розвинену гармонійну особистість, повноцінного громадянина країни.

МІСТО БЕЗ М’ЯСА

Люко Дашвар. На запах м’яса: роман / Люко Дашвар. – Харків : Книжковий Клуб «Клуб сімейного дозвілля», 2013. – 368 с. : іл.

Володарка титулу «Золотий письменник України» залишається вірною своїй темі і стилю викладу. «На запах м’яса» – це відображення непідробної дійсності, книжку Люко Дашвар можна порівняти з популярними нині фотографіями самого себе в дзеркалі. У романі ми зустрічаємо низку персонажів, які мають чітко прописані характери і діалоги, що не просто наближені до реальності, вони неначе записані з почутої вчора розмови в метро.

Масова культура на захисті суспільного спокою всередині ХХ століття

В історії художньої культури ми знаходимо різних героїчних персонажів, які опосередковують відношення людини з навколишнім світом і закарбовуються в якості персонажів, які є певним відображенням сподівань суспільства. Така первісна форма рефлексії отримала потенціал для розвитку в культурі і мистецтві.

КОЛИ НЕ ХОЧЕШ, ЩОБ ДІМ ПОБУДУВАЛИ, ЗАХОВАЙ ЦВЯХИ І ДОШКИ

 

 

Дискусія про викладання філософії у вищих навчальних закладів, та й взагалі її актуальність у сучасному світі влучно відображається словами відомого письменника Рея Бредбері.
Згадаймо цитату з його чудової книжки «451 градус за Фаренгейтом». Ці слова мають для нас ще більше значення, адже там згадується і про війну:

 

«Коли не хочеш, щоб дім побудували, заховай цвяхи і дошки. Коли не хочеш, щоб людина стала нещасною через політику, не давай їй змоги роздивитися проблему з двох боків. Хай бачить лише один бік, а ще ліпше – жодного. Хай забуде, що існує така штука, як війна. Хай уряд нездатний, нестійкий, душить податками - це краще, ніж заворушення в народі! Головне – спокій, Монтег! Влаштовуйте різні конкурси, наприклад: хто краще запам’ятає слова популярних пісеньок, хто може назвати столиці штатів чи хто знає, скільки зібрали зерна в штаті Айова минулого року.