Осінь

Яка ж у цьому році гарна осінь!!!
Просто не можу намилуватись листям, промінчиками сонця, тепло-вітряним дням.

Мабуть, така осінь востаннє була, коли я був ще в перших класах школи.
Хоча... може я всі ці роки був чимось зайнятим і воно мене відволікало від краси осені.

Дебют 2010

Учора був Дебют Першокурсника ІФОН.

Наш Інститут переступив за поріг 5-ти років. Це був шостий в житті ІФОНу Дебют.

Мені сподобався захід. Була гарна атмосфера. Радий, що вперше за всі роки перемогла група культурологів. А ще більше мене радує, що я в них академкуратор.

Подивився шведінг на фільм "Нестримні". Загалом, цікаво. І думаю, що це нове віяння в нашому університеті. Радий, що ідея, яка виникла рік тому живе і розвивається.

Вечір понеділка

Вечір понеділка...
Лунає музика з радіоприймача.
Їм піцу.
Доробляю статтю для публікації.

Про студентів

Сучасний філософ К.Свасян, який працює у провідному університеті Швейцарії, дивлячись на своїх студентів, відзначив наступне: подивіться, з них кожен "...кому не лень, воспользуется своим правом на мнение, забыв, что кроме права на мнение есть еще и долг знать то, о чем говоришь".

Шкільний момент

Сидів сьогодні в перукарні і чомусь згадався приємний момент із шкільних часів.

Коли я захворював і не ходив на уроки (це було не часто, але якщо траплялось, то вже надовго), а потім з"являвся у школі, то як раділи зустрічі мої однокласники. З пам"яті виринає епізод, коли підіймаєшся сходами, потім йдеш довгим коридором до кабінету, а по дорозі тебе вже зустрічають і вітаються. І кожного разу це повернення було як нове, наче ти змінився, може дещо порослішав...

поДЕБАТУВАЛИ

Узяв участь в заході Інституту соціальної роботи і управління - "Дебати з викладачами".

Було поділено на дві команди по дві людини (студент і викладач) і чітко за регламентом та правилами відбулось обговорення на тему "Уведення матеріальної відповідальності за пропуски занять у вишах". Хоча вчора Президент України і попросив прем"єр-міністра переглянути Постанову і скасувати даний пункт, захід все ж стався і, на мою думку, є дуже вдалим.

Вважаю такі заходи потрібними і актуальними, на відміну від застарілої методики навчання, якою керуються у вітчизняній системі освіти, вони сприяють розвитку мислення студентів!

Дякую студентам, які запросили мене взяти участь у "Дебатах" (ще наприкінці посвятили в почесні члени їхнього студентського товариства).

Лише думки

Записую думки, які вирують в моїй голові останніми днями. Вони пов"язані між собою тільки тим, що існують в моєму внутрішньому просторі.

***

Слухаю останній тиждень пісеньку Потапа і Брежнєвої "Пронто". Дуже подобається настрій, яку змальовує пісня, подобається її ритм.

***

Ще так далеко до весни, а то й до літа... (ТіК)

***

"Щоденник". Закінчено. Як же швидко минули ці три роки! І як багато за цей час змінилось!

***

Головне, що зумів зберегти своє "Я". Звучить егоїстично, але це важливо. От тільки з власним "Я" складно, а ще добре слово від нього не часто почуєш.

***
Хочеться чогось творчого...

***
Най буде дощ. Най змиє бруд ("Скрябін")

Дебати з викладачами

12 жовтня о 14:00 в Інституті соціальної роботи та управління (вул. Освіти, 6) у рамках Дебатного клубу відбудеться "Дебати з викладачами".

Тема для обговорення відбудеться з освітнім процесом, а саме чи повинна бути матеріальна відповідальність за пропущені заняття без поважної причини.

Дебати передбачають дві команди по дві людини (студент+викладач). Одним з викладачів буду я, тому запрошую!

Презентація в книгарні

Дякую усім, хто був учора на презентації книжки "Щоденник". Радію, що наша дружня драгомановська родина вчора заповнила усю книгарню "Є" і що ще довго після презентації учасники проекту та студенти довго не могли розійтись. Ця зустріч була довгоочікуваною і бажаною багатьма людьми і ось нарешті це сталось!!!

Ще більше радію тому, що вчора зібрались як випускники університету так і студенти першого курсу. Як нашого ІФОНу, так і Інституту, де я зараз викладаю.

Тепер КНИЖКА "Щоденник" займе гідне місце на полицях.

До речі, наклад книжки вже розійшовся. 300 примірників виявилось замало.

П.С. До зустрічі на презентації у грудні книжки "Живий Літопис"!

Будет праздник без меня...

1. Зрозумів, що блог залишається єдиним вікном для тих, з ким я, на жаль, не можу бачитись та спокійно спілкуватись. Маю на увазі друзів, які працюють та друзів, які не можуть "зловити" мене.

Тому, користуючись нагодою, передаю усім вітання і нагадую, що я про вас пам"ятаю. Сподіваюсь, що після презентації "Щоденника" (де, багатьох з Вас я теж чекаю!) стане спокійніше і ми зможемо вже бачитись. А ще планую зробити собі такі дні, щоб займатись суто творчістю. Хочу й надалі Вас радувати (а когось дратувати) своїми новими текстами.

2. Сьогодні виникла думка, що складні стосунки творчій людині потрібні. Пояснив це тим, що вони дають поштовх для розвитку, але чи варта творчість душевних страждань? Хоча сьогодні ввечері подумки й подякував одній людині за специфічні стосунки. Вони мені дали великий поштовх і зробили мене таким, яким я є зараз. І через годину підтвердилось, що думки матеріалізовуються - я зустрів цю людину (не покидаючи приміщення, де був).

3. Шукаю, без зупинку шукаю, але поки не можу знайти. Продовжуватиму визирати в метро і на вулиці, шукати на парах і в коридорах, на роботі і поза нею.

4. А настрій цього вечора, поки відповідає пісні В. Лєонтьєва "Праздник без меня":

Будет праздник без меня

ты гостям откроешь двери

будет праздник без меня

с горечью потери

Будет праздник без меня

Шумной музыки звучанья

будет праздник без меня

Праздником, праздником прощанья...

Аж скучив...

Їхав годину тому в маршрутці. Поруч їхало двоє друзів і один скав іншому: "Знову посварився з ..." (і тут звучить ім"я дівчини).
Останні півроку говорю, що втомився від сварок під час стосунків.
Але сьогодні (годину тому) втямив, що це і бракує. Замислився "чому?".
І знаєте чому?

Пам"ятаєте те відчуття, коли з кимось посваришся, а потім починається самоаналіз: "А може я неправий?", "Що я зробив?". Тільки тоді ти маєш можливість рости сам і дякувати тому, хто поруч з тобою.

І ця частина людського життя так далека від мене.

П.С. Я не говорю про хронічні сварки щодня, а про ті моменти, коли "щось не так", а потім тобі дуже добре, бо ти помирився і щасливий.

Віктюк і Памук

Ходив учора на виставу Романа Віктюка "Служанки". Це четверта вистава Віктюка, що я бачив і перша, яка мене захопила. Це дійсно гарно і талановито. Все прописано чітко і немає зайвих рухів та моментів.

Були моменти, коли засинав, але здебільшого уважно спостерігав і зрозумів (у певний момент), що отримую насолоду. Очікував гучного "Маладе" з колонок Жовтневого палацу і цих дивовижних рухів акторів.

...а коли вийшов з театру, то подивився на Майдан та Хрещатик. Моросив дощик. Всередині все було спокійно, але в той же час дивні відчуття. Спокійною ходою рушив у бік метро.

Додому їхав у першому метро вагону. Відчув про що саме писав Орхан Памук у книзі "Новая жизнь".