Їхав годину тому в маршрутці. Поруч їхало двоє друзів і один скав іншому: "Знову посварився з ..." (і тут звучить ім"я дівчини).
Останні півроку говорю, що втомився від сварок під час стосунків.
Але сьогодні (годину тому) втямив, що це і бракує. Замислився "чому?".
І знаєте чому?
Пам"ятаєте те відчуття, коли з кимось посваришся, а потім починається самоаналіз: "А може я неправий?", "Що я зробив?". Тільки тоді ти маєш можливість рости сам і дякувати тому, хто поруч з тобою.
І ця частина людського життя так далека від мене.
П.С. Я не говорю про хронічні сварки щодня, а про ті моменти, коли "щось не так", а потім тобі дуже добре, бо ти помирився і щасливий.
Комментариев нет:
Отправить комментарий