Будет праздник без меня...

1. Зрозумів, що блог залишається єдиним вікном для тих, з ким я, на жаль, не можу бачитись та спокійно спілкуватись. Маю на увазі друзів, які працюють та друзів, які не можуть "зловити" мене.

Тому, користуючись нагодою, передаю усім вітання і нагадую, що я про вас пам"ятаю. Сподіваюсь, що після презентації "Щоденника" (де, багатьох з Вас я теж чекаю!) стане спокійніше і ми зможемо вже бачитись. А ще планую зробити собі такі дні, щоб займатись суто творчістю. Хочу й надалі Вас радувати (а когось дратувати) своїми новими текстами.

2. Сьогодні виникла думка, що складні стосунки творчій людині потрібні. Пояснив це тим, що вони дають поштовх для розвитку, але чи варта творчість душевних страждань? Хоча сьогодні ввечері подумки й подякував одній людині за специфічні стосунки. Вони мені дали великий поштовх і зробили мене таким, яким я є зараз. І через годину підтвердилось, що думки матеріалізовуються - я зустрів цю людину (не покидаючи приміщення, де був).

3. Шукаю, без зупинку шукаю, але поки не можу знайти. Продовжуватиму визирати в метро і на вулиці, шукати на парах і в коридорах, на роботі і поза нею.

4. А настрій цього вечора, поки відповідає пісні В. Лєонтьєва "Праздник без меня":

Будет праздник без меня

ты гостям откроешь двери

будет праздник без меня

с горечью потери

Будет праздник без меня

Шумной музыки звучанья

будет праздник без меня

Праздником, праздником прощанья...