Ходив учора на виставу Романа Віктюка "Служанки". Це четверта вистава Віктюка, що я бачив і перша, яка мене захопила. Це дійсно гарно і талановито. Все прописано чітко і немає зайвих рухів та моментів.
Були моменти, коли засинав, але здебільшого уважно спостерігав і зрозумів (у певний момент), що отримую насолоду. Очікував гучного "Маладе" з колонок Жовтневого палацу і цих дивовижних рухів акторів.
...а коли вийшов з театру, то подивився на Майдан та Хрещатик. Моросив дощик. Всередині все було спокійно, але в той же час дивні відчуття. Спокійною ходою рушив у бік метро.
Додому їхав у першому метро вагону. Відчув про що саме писав Орхан Памук у книзі "Новая жизнь".
Комментариев нет:
Отправить комментарий