БІЛОРУСЬКИЙ ДОСВІД

18-20 жовтня делегація НПУ імені М.П. Драгоманова відвідала Білоруський державний педагогічний університет імені Максима Танка. Колеги обмінялися досвідом щодо організації профспілкової роботи у вишах.

Відстань від Києва до Мінська 573 км, це приблизно на 23 км більше, ніж з української столиці до Львова. Проте відстань саме у 573 км занурює нас у простір іншої країни. Ця інша країна – Білорусь, яка з одного боку  є далекою від нас, та з іншого – залишається відкритою і ментально близькою.

Гуляючи Мінськом дивуєшся незначній кількості біг-бордів з рекламою і чистоті вулиць – як центральних, так і на околицях міста. Приємною несподіванкою стане велика кількість парків. Цим раніше пишався Київ. До речі, Мінськ, як і Київ також є містом-героєм. Взагалі перебуваючи в місті-побратимі відчуваєш себе затишно і зручно.

Делегація НПУ імені М.П. Драгоманова всередині жовтня цього року за особистої підтримки ректора університету академіка Віктора Андрущенка відвідала Мінськ на запрошення Білоруського державного педагогічного університету імені Максима Танка, який нині є університетом з найдовшою історією серед білоруських університетів і втілює собою єдиний навчально-методичний центр науки, культури і педагогічної освіти Республіки Білорусь.

До драгоманівської делегації під керівництвом голови ППО імені М.П. Драгоманова Станіслава Цибіна увійшли студенти голови профбюро інститутів: філософської освіти і науки – Наталія Ляшенко,  іноземної філології – Анна Ярощук, історичної освіти – Євген Бачинський, голова студентської ради гуртожитку №5 Ірина Чукань та інструктор ППО Ольга Міненко,  головний редактор газети «Педагогічні кадри» Сергій Русаков.  До речі, всі учасники делегації відвідали Мінськ уперше.

Вашій увазі пропонується оповідь про два робочих дня та враження від них.  

 

 ДЕНЬ 1.  «ЙОГО ВЕЛИЧНІСТЬ – УЧИТЕЛЬ»

Під час візиту БДПУ імені Максима Танка лідери студентського профспілкового руху нашого вишу мали можливість детально ознайомитись з особливостями роботи білоруських колег. Програма прийому делегації виявилась напрочуд насиченою та багатою новими знайомствами. У перший день роботи відбулось спільне засідання президіумів профспілкових комітетів студентів двох вишів за участі першого проректора БДПУ імені Максима Танка кандидата педагогічних наук, доцента Олександра Андарало та проректора з виховної і соціальної роботи кандидата психологічних наук, доцента Світлани Коптєвої.

Перший проректор БДПУ імені Максима Танка Олександр Андарало під час офіційної зустрічі з делегацією розповів про теплі взаємостосунки з Драгомановським університетом, які йдуть на користь обом вишам. «Ми тісно співпрацюємо з вашим університетом на різних рівнях – ректорат,  наукова бібліотека, викладацький корпус. Сьогодні ми налагоджуємо тісну співпрацю між студентськими лідерами наших університетів», – підкреслив Олександр Іванович.

Проректор з виховної і соціальної роботи Світлана Коптєва  відзначила про активне студентське життя університету і підкреслила, що профспілка БДПУ імені Максима Танка є взірцевою організацією серед вищих навчальних закладів Республіки Білорусь. Станіслав Цибін від української сторони під час офіційної зустрічі з керівництвом білоруського вишу презентував Драгомановський університет і ППО НПУ.

 

 

«Ми відчули, що схожі з вами – справи, клопоти, життя. Але студент є студентом і одразу помітно, що ви як і ми готові до спілкування. Також цікаво було дізнатись про ваш університет і освітню систему. Адже у нас немає Болонського процесу», – поділилась враженнями після зустрічі студентка Тетяна Шатило.

Делегація також відвідала музей БДПУ, де особлива увага належить співпраці з Драгомановським вишем. Нашому університету відведено чільне місце, де знаходяться світлини ректорів обох педуніверситетів, презентаційні видання  і подарунки, які передавались до БДПУ.  

Зауважимо, що наші університети мають багато схожого. Наприклад, у рік святкування ювілеїв (2014 рік) та те, що за радянських часів  обидва університети носили ім’я О.М. Горького. Також занурившись в деталі роботи обох вишів можна побачити багато схожих проектів і традицій. Що не дивно, бо і БДПУ і НПУ є педагогічними університетами і в першу чергу діяльність колективів звернені на виховання Учителя.

 ДЕНЬ 1. ПАРАДОКСИ ІСТОРІЇ В СУЧАСНОМУ МІСТІ

Після офіційної зустрічі в педуніверситеті драгоманівська делегація відвідала Національну бібліотеку Білорусії. Слід відзначити функціональність і зручність нової побудови. «Діамант знань» – називають Національну бібліотеку білоруси і таке формулювання відповідає дійсності. Щоправда, саме через те, що будівля у форматі «діаманту» посаджена на неправильну геометричну конструкцію за шість років з відкриття встигла зайняти 24-е місце в ТОП-50 «найнезвичайніших будівель світу» як цікавий і фантастичний архітектурний проект, так і потрапила до списку найпотворніших будівель світу. Ось такий парадокс у сприйнятті однієї і тієї ж будівлі. До речі, погляди учасників української делегації стосовно

архітектурного вирішення будівлі також розділились. 

Парадокси архітектурних композицій у Мінську на цьому не закінчуються. Наприклад, на Площі Незалежності – центральній площі міста  – поруч з головним корпусом БДПУ імені Максима Танка знаходиться Будинок Уряду перед яким возвеличується пам’ятник Володимиру Леніну, а праворуч від нього розташована одна з найдавніших будівель Мінська – Костел Святих Симона та Олени. І якщо ви перебуваєте в білоруській столиці вперше, то одразу навіть і не зрозумієте, що під вами розташований величезний підземний торгівельний центр. Мабуть, в цьому і полягає одна з величей сьогоднішньої Білорусії – розуміння і повага до власної історії та сприйняття всіх її елементів, а також сміливе звернення погляду у майбутнє.

ДЕНЬ 2. СТУДЕНТСЬКЕ МІСТЕЧКО

Після насиченого першого дня, який завершився відвіданням опери «Чарівна флейта» у Національному театрі опери і балету, другий передбачав нові зустрічі і знайомства. Українська делегація зранку відвідала студентське містечко міста, де також знаходиться гуртожитки кількох вишів, серед них і БДПУ імені Максима Танка. Завдяки державній підтримці в місті нещодавно введене в експлуатацію сучасний студентський комплекс і таким чином поступово вирішується потреба студентів у гуртожитках. Звичайно, судити про білоруські гуртожитки спираючись лише на це студмістечко не можна, бо воно побудоване за сучасними стандартами. Вісімнадцятиповерхова будівля розрахована приблизно на тисячу мешканців. На кожному поверсі знаходяться кімнати для самопідготовки з комп’ютерами, а на останньому поверсі розміщений спортзал. Наприкінці осені цього року біля гуртожитку відкриється станція метро і студенти зможуть за 15-20 хв. доїжджати на навчання в університет.

ДЕНЬ 2. ПАТРІОТИЗМ ЦК ПРОФСПІЛКИ

 

Після відвідання студентського містечка українську делегацію офіційно прийняли в Центральному комітеті Білоруського професійного союзу працівників освіти і науки. З драгоманівцями зустрівся голова ЦК Олександр Бойко, який окреслив діяльність роботи профспілки і представив свою команду. «Ми причетні до освітянської справи, а значить обрали комунікативність і добро. Це суть нашої роботи», – зазначив Олександр Олександрович.

 Після цього заступник голови ЦК Роман Дапіро детально познайомив з діяльністю білоруської профспілки – історію профспілки, Кодекс Республіки Білорусь про освіту, експеримент з нормативного фінансування, який нині стартує в країні. «Профспілка повинна не вирішувати проблеми, а запобігати їх», – підкреслив Роман Осипович. 

 

Загалом від зустрічі з керівництвом Центрального комітету Білоруського професійного союзу працівників освіти і науки залишились цікаві враження. Запам’ятався патріотизм – голова ЦК спілкувався з делегацією білоруською мовою, а його заступник, розповідаючи про Мінськ, сказав: «Нам було б соромно якби вулиці Мінська були брудними. Як таке може бути в центрі Європи?». Така риторика стала несподіваною для нас, та в той же час стало ясно, що це дійсно так. Білорусь за рівнем життя і стилем мислення близька до Європи, та в той же час зберігає власні традиції.

ПІСЛЯМОВА

Протягом всіх днів перебування делегації драгомановцями безпосередньо опікувався «старшыня прафсаюзнага камітэта» (український аналог посади голови університетської профспілки) Вадим Грачов. Вадим Миколайович супроводжував делегацію з першої і до останньої хвилини перебування у Мінську, за що вся українська сторона щиро вдячна. Також слова вдячності ректорові НПУ імені М.П. Драгоманова Віктору Андрущенку та ректору БДПУ імені Максима Танка Петру Кухарчику за підтримку в обміні досвіду молодих лідерів профспілкового руху.

Завершити хочеться приємними і щирими словами студентки БДПУ імені Максима Танка  Альони Пашкевич: «Я завжди знала, що українці – відкриті люди. Спілкуватись з вами одне задоволення. Частіше б так!»

Сергій РУСАКОВ

світлини Євгена БАЧИНСЬКОГО