БЕЗ_ВК

Сьогодні 11-й день мого життя без соціальної мережі «ВКонтакте». Ділюсь враженнями і відповідаю на питання: «Чому ти видалився?».

Після видалення сторінки у ВК кардинальних змін у моєму житті не відбулось. Так само дихаю і живу. Перші дні, після видалення, були настільки завантаженими різними подіями і заходами, що особливо не відчув різниці, крім того, що приходячи ввечері з роботи міг спокійно провести час удома і підготуватись до сну, а не ще «півгодинки» перевіряти повідомлення.

З’явилось більше часу.

Тепер прокидаючись вранці я міркую про життя, особисті плани, а не заходжу з телефону на сайт ВК. Як сказав один мій знайомий кандидат психологічних наук про моє видалення з соцмережі: «Захотів відчути життя». Щось у цьому є. Перебуваючи в постійній лавині чужих статусів, мемів, світлин тощо, складно зрозуміти і відчути себе. Хоча мені подобається обмін думками в соцмережі. На моїй сторінці відбувались цікаві дискусії, з’являлись різносторонні повідомлення. Цього бракує. Але з іншого, це ж краще все робити наживо. До речі, групу «Science» соцмережі мені наразі компенсують книжки і журнали, на які з’явилось набагато більше часу.

Відчуття збільшення часу щодня проявляється більше. Навіть не знаю чим себе зайняти. Хочеться працювати. Тому починаю писати різні статті і есе. В перший тиждень після видалення написав три есе. Згадався період створення збірки «Філософії Туги», тоді ще не було соцмереж і приходячи додому я займався виключно творчістю.

Певною панацеєю від «Контакту» став «Фейсбук». Зважаючи на невелику кількість френдів, він не забирає в мене багато часу і сил. Особливих дій зі своєю сторінкою не роблю, бо залишається хиткою межа переходу просто до іншої соцмережі. Лише за день можна знайти більшість друзів, додатись в групи і знов гаяти час. Крім того, видалення з цієї соцмережі повністю перетворить мою «розумну мобілку» на звичайний калькулятор.  

«Контакт» приваблює легким пошуком музики і цього бракує, але ця проблема була вирішена увімкненням улюбленого старенького радіоприймача.

«Контакт» зручний ще тим, що для того, щоб зв’язатись з кимось і в разі відсутності потреби у швидкій відповіді можна написати повідомлення. Мені ж тепер доводиться телефонувати. Для цього перейшов на новий тарифний план, що дозволяє мені чути голоси знайомих і рідних без перешкод. Хоча спілкування все одно має ціну (як у прямому так і в переносному значенні).

Кількість переглядів блоґу стала меншою. Мабуть, через те, що раніше читачі переходили за посиланням зі сторінки у ВК. Але вважаю, що тим, кому дійсно цікаві мої думки час від часу відвідуватимуть блоґ і, сподіваюся, телефонуватимуть. Тоді будемо бачитись, дискутувати, ділитись враженнями і коментарями наживо. Тому видалившись з ВК, з одного боку, я вчинив інформаційне самогубство, а з іншого – втілив принцип «лайк наживо, приємніший за віртуальний».  

Кажуть, що для того, щоб виробилась нова звичка потрібно десь три тижні. Майже два тижні я на шляху до нової звички, а вірніше позбавлення п’ятирічної. З одного боку, розумію, що присутність у соцмережі сьогодні є обов’язковою умовою сучасного громадянина, але тут можна відповісти словами творця «Фейсбука» Майкла Цукерберга: «Сайт вийшов з під контролю». Хоча зважаючи на мій напрямок роботи в університеті, а саме інформаційний, розумію, важливість перебування у віртуальному просторі. Тому з часом повернусь все одно доведеться повернутись на ВК.

А поки маю час  для стосунків, друзів, творчості, книжок…