Напередодні новорічних свят в соціальних мережах виклали новий номер студентської газети «Глобус». На обкладинці видання звернув увагу на одне число.
Не знаю чи помітили його інші, але всередині випуску я не знайшов жодної
згадки про нього. Хоча певен, що воно не повинно пройти повз увагу.
На
обкладинці газети було написано: «№ 4 (50)». «Глобусу» - 50! П’ятдесят випусків
студентської газети! Вирішив змоделювати дослідницьку програму "Культурної аналітики" Льва Мановича і зробив візуалізацію інститутської газети.
Перший випуск газети "Студентський глобус" було видано в листопаді-грудні 2005 року! Тоді після інститутської поїздки до Львова ми з Антоном Дробовичем (нині - викладач кафедри філософської антропології) вирішили розповісти про подорож всім, хто не зміг поїхати. Додали кілька творчих есе і світлини з життя інституту (підготовка до Дебюта, тренування на ЦСКА, святкування дня народження однокурсниці і похід на футбол). Я мав досвід організації самвидаву з шкільної лави, тому став головним редактором.
Другий випуск побачив світ лише навесні 2006 року. Ми чекали. Думали, що хтось прийде і скаже, що ми молодці і дадуть гроші друк. Але зрозуміли, що сподіватись потрібно лише на себе. Ця "школа життя" закарбувалась надовго і ми керуємось нею понині.
Студентська газета одразу стала популярною в нашому невеликому інституті, де навчалось приблизно шістдесят першокурсників і десь тридцять старшокурсників. Останні тримались окремо і не брали участі в житті новоствореного підрозділу. "Наклад: 20 примірників" - такий напис на останній сторінці робився з любов"ю і виправдовував себе на сто відсотків.
Відкриттям для наших студентів тоді стала новина, що гуманітарний корпус є шістнадцятиповерховим. Пояснюю. Всередині нульових студенти думали, що корпус має лише чотирнадцять поверхів. Сьогоднішній арт-поверх "15" використовувався як технічний і вхід був обмежений. Ми з Антоном Дробовичем все ж знайшли змогу і потрапили. Фотографії майбутнього поверху Інституту філософської освіти і науки прикрасили обкладинку нового випуску газети. Ви запитаєте про шістнадцятий поверх? Він існує. Не забуваймо про поверх, де знаходиться гардероб. Просто відлік поверхів в гуманітарному корпусі схожий з польським, тобто починається з другого поверху.
Домовились з редакцією тоді популярного журналу "5 балів" і разом з примірником нашої студентської газети передплатник (тоді газета коштувала одну гривню, а стипендію якраз підвищили орієнтовно з 130 грн. до 300 грн.) безкоштовно отримував кольоровий журнальчик.
Темою номеру стала українсько-польська дружба. Тоді наша делегація тиждень перебувала у м. Познань, а у відповідь поляки відвідали м. Київ.
Концерт "Дебют першокурсника" щороку був центральною темою одного з осінніх випусків. Найкращі світлини розміщувались у студентській газеті. Тоді ще не було соціальних мереж, тому газета об’єднувала колектив інституту, який поповнився новими студентами.
Знову подорож до Львова. "Глобусу" виповнюється один рік. Газета змінює формат - замість звичного А4, починає друкуватись на А5. Тепер самвидав став компактнішим (можна читати на парах) і об’ємнішим - збільшилась кількість сторінок.
Вперше в Інституті організовується новорічний бал-маскарад.
"Глобус" не оминає цю подію.
Студенти створюють неформальний сайт Інституту. Слід сказати, що офіційних сайтів тоді навчальні підрозділи не мали, неформальних було лише кілька.
В Інституті проводиться другий "Тиждень мистецтв", Студентська рада (яку лише кілька місяців тому заснували) починає активну роботу, університетські концерти вражають масштабом... Все це захоплювало нашу увагу і відображалось на шпальтах газети. "Глобус" виходить за межі Інституту і стає невід’ємною частиною інформаційного життя Драгомановського університету. Надрукуватись в "Глобусі" прагнуть студенти інших інститутів, налагоджується творча співпраця, яка потім переросла в дружбу.
"Глобус" нагадує серіал - частішають посилання на попередні випуски. Так починається історіософія газети і навчального підрозділу. Запроваджується авторська рубрика Володмира Волковського (нині - аспірант Інституту філософії НАН України), яка вирізнялась рефлексуванням про події і людей нашого інституту. Філософські акценти поєднуються з публіцистикою і новинами (в цьому номері про фотовиставку на 15 поверсі і діяльність інститутської арт-групи "Виклик").
Розуміння, що ми створюємо потрібну і актуальну газету було з першого випуску, але тепер це стає очевидно: статті обговорюють в коридорах (15 поверх став місцем для багатьох філософських диспутів), на опублікові творчі нариси надсилають відгуки і продовження, наклад збільшується (охочих отримати власний примірник стає все більше.) "Глобус" чимось нагадує сувенір (для іфонівців - про студентські роки, для інших - про "знайомство з філософами"), тому акцентується увага на неординарність текстів і вишуканість ілюстрацій.
Ексклюзивне інтерв’ю з Лесем Подерев’янським, 20 сторінок і наклад 300 примірників! Без коментарів.
"Глобусу" виповнюється два роки і за цей час видано 15 випусків!
Зробили подарунок директору Інституту філософської освіти і науки Івану Івановичу Дроботу - присвятили номер до його дня народження.
Студенти і викладачі Інституту проводять нові заходи, серед яких "Фестиваль релігійного мистецтва".
Двадцятий випуск. Газета видається щомісяця, наклад від 150 до 200 примірників, студенти надсилають нові статті.
У цьому випуску надрукована перша частина літературно-мистецького проекту "Щоденник". Вже згодом, у 2010 році, він перетвориться на повноцінну книжку, а в 2012 році отримає продовження. А у травні 2008 року це формат студентського самвидаву, в якому втілюється ідея Олександра Козинця. До речі, ідея проекту у сьогоднішнього викладача кафедри логопедії виникла саме після прочитання текстів "Глобуса", які вирізнялись серійністю.
"Глобус" став першою студентською візитівкою ІФОНу. Вже пізніше з’явились перформанси арт-групи "Виклик", серія заходів "Тиждень мистецтв", щорічний бал-маскарад, освітній цикл "Фестиваль релігійного мистецтва", акція "Стежками Батьківщини", проект "Щоденник" та ін. Всі ці заходи дивували драгомановців креативністю, тому вони постійно висвітлювались на шпальтах газети "Глобус" .
Досвід публікації проекту "Щоденник" став початком низки спеціальних літературних випусків, серед яких перша частина роману "Непедагогічні поема" Єгора Кучеренка (нині - доцент кафедри психології і педагогіки).
З цього часу щомісяця двадцять повнокольорових сторінок газети радували читачів.
"Глобусу" виповнюється три роки, тому на обкладинці світлина дитини цього ж віку. Разом з газетою дорослішаємо і ми.
Друга частина літературно-мистецького проекту "Щоденник".
Починаємо використовувати власні ілюстрації, а не картинки з Інтернету.
Чудова ілюстрація на обкладинці Каріни Бойчук (нині - модель).
Березень. Квіти. Весна. Картина на обкладинці студентів нової спеціалньості ІФОНу - "Дизайн".
Інколи картинки з Інтернету самі "просилися" на обкладинку. Тим паче ця світлина чудово відповідала другій назві газеті - "Живий літопис".
Спеціальний випуск. Представлено творчість Олександра Козинця. Талановитість друга не могла не потрапити на шпальти газети і втілилась в авторську збірку.
"Глобус" сприяв появі низки нових книжок – "Щоденник", "Філософія туги", "Хай буде так", "Дивовижність". Енергетика, яка вирувала на шпальтах газети зачарувала більшість студентів університету свіжістю ідей і їх доступністю. Виявилось, що молодь хоче і вміє філософувати, а газета ІФОНу цьому допомагала.
Університет святкує ювілей. Святкування було відкладено на кілька місяців через пандемію грипу, але оминути 175-річчя ми не могли. Колаж на окладинці Марії Якнюнас (нині працює в успішній рекламній компанії).
Поетична збірка Євгенії Чугуй (нещодавно вийшла заміж). Тонка і чуттєва творчість.
Було видано як подарунок до дня народження.
Цю обкладинку обговорювали довго. Знаєте чому?
"Кінець світу 2012" в ІФОНі був популярною темою. Хоч тоді до нього залишалось кілька років, цей концепт втілився в обкладинці, яку виконала Ольга Сердюк. В цьому номері розміщені тексти, які не перевищують 55-ти слів. Це була цікава творча провокація.
37-ий випуск газети. Саме стільки видано номерів під моїм керівництвом. Причина самозвільнення: закінчення навчання в НПУ імені М.П. Драгоманова.
В цьому номері були розміщені скани есе і віршів студентів. Вирішили показати людям почерки авторів, які інколи можуть розповісти більше, ніж сам текст.
Чи була думка видавати газету будучи аспірантом і молодим викладачем? Так. Але я одразу її відкинув, бо вважаю, що виданням студентської газети повинні займатись студенти.
Восени 2010 року газету очолила Ольга Гончар (нині – студентка 4-го курсу). Мені сподобалась її ідея розміщати фото студентів на обкладинку і публікувати про них великі нариси. Героїня номеру – Ольга Іванченко (нині – модель).
Героїня випуску – переможниця конкурсу краси ІФОНу Віта Костюк. У Віти, так само як і в Олі Іванченко, я викладав.
Герой випуску – Ярослав Целуйко, який активно займався музичною творчістю. Сьогодні він навчається на заочному відділенні ІФОНу, бо переїхав жити за кордон.
Герой випуску – голова Студентської Ради ІФОНу Павло Селіванов.
Павло активно працював, серед надбань його діяльності - проект "Педагогічний дует" і інститутські шведінги (в соціальних мережах можете знайти бачення Павла таких фільмів як "Людина павук", "Володар перснів", "Нестримні", а також короткі відеоновини з життя інституту). Також він є моїм хорошим приятелем, хоча я йому якось поставив по заліку 89 балів. Дружба дружбою, а залік за розкладом.
Якщо сьогоднішні студенти ІФОНу Павла Селіванова знають, то з героєм цього випуску більшість не знайома. Його звати Дмитро Вергун і він очолював профбюро ІФОНу. Він перевівся на заочне відідлення і двічі на рік ви можете його побачити в стінах університету. Обов’язково підійдіть і привітайтесь – це дуже життєва і відверта людина. Відвертим вийшло і інтерв’ю, яке ще тривалий час цитували в коридорах.
Якщо бути уважним, то видно, що випуск має таку ж нумерацію як і попередній. Цей "збій" впливає на подальшу лічбу.
Віталій Туренко тривалий час очолював Студентське наукове товариство ІФОНу, нині – аспірант кафедри філософії. Віталій є автором багатьох публікацій у фахових виданнях і є доброю людиною.
"Глобус" під керівництвом Ольги Гончар нагадує журнал "Time", який визначає власний рейтинг "Людина року". Потрапити на обкладинку студентської газети стало престижно, але як і в професійному іноземному виданні інколи обирають не людей, то і Ольга не обмежується людькими персонажами. В цьому випуску на обкладинці "Тиждень мистецтв", а в наступному - бал-маскарад.
Слід сказати, що Ольга Гончар змінила назву газети скоротивши її до одного слова "Глобус". На шпальтах можна знайти ще одне скорочення – "Гло". Останнє мені не до вподоби.
"Фішкою" цього випуску стало письмове привітання студентів ІФОНу один одного з новорічними святами. Аркуш паперу з вітаннями відсканували і розмістили на центральному розвороті.
Героїня випуску – голова профбюро ІФОНу Наталія Ляшенко. Нині Наталія є аспіранткою кафедри культурології і помічницею проректора з наукової роботи. Світла і позитивна людина.
Має цей номер ще одну героїню - Аня Бадюл. Раніше Аня була заступником головного редактора, тепер очолила редакцію.
Герой випуску - невідомий. Павло Селіванов і Наталія Ляшенко складають повноваження голів студентського самоврядування, бо закінчують навчання і готуються до захисту наукових робіт. Хто очолить профбюро і Студентську раду поки невідомо.
ІФОН святкує восьмиріччя, а "Глобус" - нового головного редактора.
Газету очолює Юля Сухенко.
Серед переваг редакційної політики - сучасний дизайн, детальне опрацювання ілюстрацій до кожної статті, серед недоліків - газета не друкується. Газету можна вільно завантажити з Інтернету, але, на мою думку, вона повинна бути і друкованою. Хоча, нове покоління - сучасна міфологія.
Ви звернули увагу, що всі головні редактори "Глобуса" є культурологами?
Цей випуск став причиною мого кількаденного дослідження.
Число "50" на обкладинці газети стало неочікуваним подарунком до Нового 2014 року. Те, що створювалось, коли я був студентом першого курсу, нині активно розвивається. Сьогодні я вже консультую дописувачів як старший колега по перу і як заступник директора з соціально-виховної роботи.
Число "50" стало початковою точкою інтересу у візуалізації газети, а число "51" - кінцевим результатом.
Шановні читачі, такими є обкладинки газети "Глобус" з 2005 по 2013 рік. 51 випуск і 4 спецвипуски. ІФОН - єдиний навчальний підрозділ університету, який має таку історію безперервного видання студентської газети. Це привід для гордості. Ще більше я пишаюсь тим, що нею займаються студенти. Ідея "Глобуса" виникла як студентська ініціатива у 2005 році, такою вона є і на початку 2014-го.
Коментарі під зображенням обкладинок є лише короткими нарисами довгої історії однієї цікавої ідеї.П.С. Газета "Студентський глобус" має кілька випусків без нумерації:
Спецвипуск до дня народження Алли Кравченко у 2006 році. Тоді Алла Анатоліївна працювала заступником директора з навчально-методичної роботи Інституту історії та філософії педагогічної освіти (таку назву мав наш підрозділ до 2007 року) .
2009 рік. Таке враження, що лише на днях цей спецвипуск було вручено всім присутнім в актовій залі гуманітарного корпусу.
Специпуск "Глобуса" виданий під керівнитцвом Ольги Гончар в... Лубнах. У 2011 році під час літнього відпочинку на університетській базі Оля реалізувала таку шалену ідею.
Специвипуск для абітурієнтів.
Номер готувався спеціально для заходу "День відкритих дверей НПУ".
Комментариев нет:
Отправить комментарий