Візитівка

Учора вдень на домашній телефон подзвонили. У слухавці пролунав чужий незнайомий голос. Запитали чи знаю я студента університету Драгоманова і назвали прізвище та ім’я. Відповів, що не знаю і це була правда.

Після кількох хвилин розмови вияснилось, що я розмовляю з водієм маршрутки №14, який знайшов гаманець, де був студентський квиток юнака, картки та ще різні речі. Серед них була моя візитівка. Намагався зрозуміти, ким же є цей хлопець – якщо має мою картку значить я з ним знайомий, але прізвище та ім’я мені нічого не говорили. Коли ж мені  Олександр Миколайович (водій маршрутки) сказав, що він навчається в Інституті філософської освіти і науки (мій рідний факультет), то ще більше розгубився. Єдиною зачіпкою був рік видачі студентського квитка. Значить можна прорахувати на якому курсі він зараз вчиться.

Через 15 хвилин пошуку в Контакті і спілкування знайшов цю людину і був здивований, що знаю її. Але не за прізвищем, а за ніком. А ще більше був здивований, бо візитівку подарував два роки тому і вона досі лежить в його гаманці.

Отака цікава історія…