Кожен день перед нами виникають неприємні ситуації, ми часто стикаємось з конфліктними людьми тощо. І від того як ми на них відреагуємо залежить наше майбутнє. Чи навчимось щось нового? Чи будемо завтра «на плаву»? Чи зможемо гідно відповісти на ситуацію? Перелік питань можна продовжувати довго.
Учора я дізнався вражаючий і в той же час наче такий легкий принцип: усе залежить лише від нашого сприйняття. Адже не всі гострі життєві ситуації ми сприймаємо як виклики.
Пояснити хочу наступним прикладом:
У своїх експериментах Павлов, як всім відомо, використовував собак для того, щоб дізнатись чи буде виділятись слина на нейтральний стимул, наприклад на звук дзвінка. Зазвичай слиновиділення є інстинктивною відповіддю на вигляд їжі. Тому Павлов проводив експерименти так, щоб у момент появи їжі лунав дзвінок. У собак з'являлася слина, і їх одразу ж годували.
Після декількох маніпуляцій з їжею і дзвінком дослідники поставили питання, чи буде слиновиділення у тварини, якщо дзвінок лунатиме, але їжі їм не дадуть. Результати були ясні, як тільки тварини починали асоціювати звук дзвінка з видом їжі, у них з’являлося слиновиділення тільки на звук, без виду їжі.
Чи є кожна гостра ситуація для нас викликом? Думаю, що думка зрозуміла. Не завжди конфлікт, криза, гостра ситуація є викликом. Усе залежить від нашого розуміння життя та ситуації. Відчуваючи якусь загрозу для свого внутрішнього світу (а зазвичай нам до вподоби спокій і воліємо, щоб його не псували), ми починаємо реагувати на нього. Він як подразник, що майорить перед нашими очима. Майорить, бо нам же і заважає. Отак і виникають виклики. Але чи всі вони мають обгрунтовані підстави? Чи є вони дійсними викликами???
Комментариев нет:
Отправить комментарий