Поговори зі мною насамоті

Кілька років тому став співавтором серії есе, об’єднаних під назвою «Поговори зі мною насамоті». В цих текстах є думки з якими я не погоджуюсь (не погоджувався під час написання і не погоджуюся нині), але в цьому і є принадність літературної творчості – можливість перевтілюватись і висвітлювати думки, які незвичні для автора.

 

В тексті, який пропонується читачу, ми з Олександром Козинцем перевтілились по-максимуму. Писати від жіночого імені було цікаво, але складно. Ми отримували різні думки про результат нашої співпраці: дехто казав, що ми далекі від жіночої реальності, дехто намагався відгадати, хто з авторів писав від імені Ефки, а хто був Нелькою…

 

ПОГОВОРИ ЗІ МНОЮ НАСАМОТІ

Лист 1
Таємниця

 

 

Привіт, Нелько!

Нарешті ти відповіла! Так довго чекала твого листа – і от зараз можу тобі відписати. Ти ж знаєш, що для мене наше листування більше, ніж просто спілкування. Це можливість бути собою, і головне – відвертою. Хоч ми й не бачились ніколи в реальному житті, а знайомі лише віртуально, все ж, я довіряю тобі й тому хочу написати дещо важливе.
Ніхто про це не знає. Але тобі розповім. Ти старша (сподіваюсь, тебе це не образить), досвідченіша. А досвід у житті – найцінніше надбання. Я завжди ціную все, що зі мною трапляється. Це змушує бути сильнішою духом. А що для тебе досвід? Я, наприклад, не вірю, що він може бути негативним.

Творчий коментар

 В газеті "Сегодня" надрукували мій коментар як творчої людини щодо ситуації в країні. Приємно порадувало сусідство з братами Капрановими, з якими маю честь бути знайомий і проводити деякі заходи.

На блозі публікую розширений коментар.

1. Как объединить нашу страну?
2. Что поможет быстро вывести страну из кризиса?

3. Какие бы Вы предложили шаги для новой власти?

4. Что сделать, чтобы сдержать курс гривны?

5. Что лично Вы должны делать для того, чтобы Украина развивалась?

ЩО РОБИТИ ФІЛОСОФУ НА ПОДВІР’Ї?

Серед бестселерів завжди можна знайти низку книжок з езотерики і популярної психології. Інколи останні мають замах на філософію. Читачі звикли пізнавати Істину від їх авторів і сприймають її безперечно. Сучасник, прочитавши кілька таких книжок, починає вважати себе людиною, яка зуміла кардинально змінити життя. Це нагадує знайомий більшості типаж зрілої жіночки, яка самотньо живе у напівпорожній квартирі. Незважаючи на те, що вона не змогла влаштувати своє життя, вона переконана, що зобов’язана давати пораду всім оточуючим.  

ЛЯЛЬКОВЕ МИСТЕЦТВО

У 2008 році в рамках «Тижня мистецтв» робив інсталяцію «Лялькове мистецтво». Всі ці роки згадував творчу провокаціюв стінах університету, яку вдалось організувати, але тільки нещодавно знайшов архів зі світлинами. Хотів би «оживити» ляльку 2008 року на своєму блозі, тому публікую текст і світлини авторського проекту.

ЛЯЛЬКОВЕ МИСТЕЦТВО

Гуманітарний корпус

За результатами ІІ Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції "Актуальні проблеми гуманітарних наук у дослідженнях молодих науковців" видано збірку наукових статей "Гуманітарний корпус".

Конкурс "Університетський роман"

Редакція газети «Педагогічні кадри» оголошує старт акції «Університетський роман». Конкурс приурочений до Дня всіх закоханих – 14 лютого. 

Умови акції прості – надсилайте свою романтичну історію, яка пов’язана з університетом на мейл gazeta@mail. npu. edu. ua. Найкращі тексти будуть опубліковані в газеті і візьмуть участь в розіграші 1000 грн. 

Конкурс стартує 7 лютого 2014 р., останній день прийому історій – 15 лютого 2014 р. Підведення підсумків конкурсу 16 лютого.

В’ячеслав ВАСИЛЬЧЕНКО: «Літературний бруд можна легко обминати»

Випускники Драгомановського університету славляться своїм креативним підходом до роботи і є відомими в різних галузях. Одним з таких драгомановців є В’ячеслав Васильченко, нині – український письменник, журналіст, науковець і педагог. 

 

– Розкажіть, будь ласка, про свої студентські роки. Ви навчались в роки здобуття незалежності України. Як ця подія була сприйнята студентами нашого університету? Як позначалось це на навчальній діяльності?

–       Я вступив до тоді ще КДПІ ім. Горького 1987 року, після служби в армії. Там пройшов серйозну школу. Був заступником командира взводу. Часто виконував його обов’язки. Хоч взвод наш – військовий оркестр у підмосковному містечку Клин. Але ним теж треба було командувати. А не тільки диригувати.

Кучеренко Єгор: «Щодня відкриваю нове в психологічній науці!»

28 жовтня відсвяткував 30-річчя старший викладач кафедри психології і педагогіки, кандидат психологічних наук Єгор Кучеренко. Ми знаємо Єгора Валерійовича як вимогливого, але справедливого викладача, з почуттям гумору та глибокою емпатійністю, тому завітали на розмову напередодні особистого свята.

  Довідка:

Кучеренко Єгор Валерійович – кандидат психологічних наук, професійний психотерапевт і коуч, автор тренінгових програм із застосуванням психосинтезу та розвивального коучингу, викладач психології. Досліджує теорію інтегративної психології, впроваджує альтернативні форми навчання практичних психологів, працівників освіти та студентів психологічних спеціальностей методам немедичної психотерапії та психоконсультування.
За версією Міжнародного Швейцарського видавництва "Who is Who Verlag fur Personenenzyklopadien AG" Кучеренко Є.В. належить до числа успішних українців 2013 року в галузі психологічної науки. 

«ДОТИКОМ ПЕРА» 2013-2014 Н.Р.

Нагадую про проведення в 2013-2014 н.р. загальноуніверситетського конкурсу «Дотиком пера».

Конкурс на створення кращої авторської роботи, що буде опублікована протягом навчального року в університетській багатотиражці проводиться з 2001 року і спрямований на підтримку творчих здібностей і соціальної підтримки студентів.

Місто без м’яса

Люко Дашвар. На запах м’яса: роман / Люко Дашвар. – Харків : Книжковий Клуб «Клуб сімейного дозвілля», 2013. – 368 с. : іл.

 

Володарка титулу «Золотий письменник України» залишається вірною своїй темі і стилю викладу. «На запах м’яса» – це відображення непідробної дійсності, книжку Люко Дашвар можна порівняти з популярними нині фотографіями самого себе в дзеркалі. У романі ми зустрічаємо низку персонажів, які мають чітко прописані характери і діалоги, що не просто наближені до реальності, вони неначе записані з почутої вчора розмови в метро.

Чим сьогодні цікавиться молода людина і які її життєві орієнтири? Як вона може досягти вершин? Врешті-решт, якими ці вершини є? Такі запитання хвилюють батьків чиї діти здобувають освіту, але не можуть влаштуватися на роботу. Цим переймаються безпосередньо і молодики, яким протягом п’яти років викладають про те, що залишається далеким від повсякденного життя. «Навіщо мені знати історію української культури, якщо моя спеціальність «дошкільне виховання»?, – запитала студентка під час перездачі екзамену на кафедрі. «Пізнай світ, людей, традиції, історію, культуру, щоби знати, де ти є посеред них», – відповіла б Ліля, одна з героїнь рецензованої книжки. «Що ж ви розказуватимете дітям, коли їх виховуватимете? Що саме прищепите не знаючи культури?», – відповів я як викладач.

Глобусу - 50

 

Напередодні новорічних свят в соціальних мережах виклали новий номер студентської газети «Глобус». На обкладинці видання звернув увагу на одне число. Не знаю чи помітили його інші, але всередині випуску я не знайшов жодної згадки про нього. Хоча певен, що воно не повинно пройти повз увагу. 

На обкладинці газети було написано: «№ 4 (50)». «Глобусу» - 50! П’ятдесят випусків студентської газети! Вирішив змоделювати дослідницьку програму "Культурної аналітики" Льва Мановича і зробив візуалізацію інститутської газети.

 

 

Номери розташував не в хронологічному порядку, як це зробив відомий культуролог і експерт з теорії медіа Лев Манович, але побачене вразило. Вирішив не обмежуватись одним колажем, тому розміщую всі обкладинки газети «Студентський глобус» з 2005 по 2013 рік. 

 

Перший випуск газети "Студентський глобус" було видано в листопаді-грудні 2005 року! Тоді після інститутської поїздки до Львова ми з Антоном Дробовичем (нині - викладач кафедри філософської антропології)  вирішили розповісти про подорож всім, хто не зміг поїхати. Додали кілька творчих есе і світлини з життя інституту (підготовка до Дебюта, тренування на ЦСКА, святкування дня народження однокурсниці і похід на футбол). Я мав досвід організації самвидаву з шкільної лави, тому став головним редактором.