воскресенье, 8 ноября 2015 г.

ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОННОГО НАВЧАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА У ВИКЛАДАННІ ДИСЦИПЛІНИ «ІСТОРІЯ КІНО»

Протягом останнього часу в освітній галузі активного використання набула електронна навчальна платформа «Moodle», назву якої можна дослівно перекласти як «Модульне об’єктно-орієнтоване динамічне навчальне середовище». Система реалізує філософію «педагогіки соціального конструкціонізму» і орієнтована, насамперед, на організацію взаємодії між викладачем та студентами [1]. Застосування цього філософського напряму в педагогічній практиці актуалізує загальну ідею конструювання – уявлення про те, що ми самі створюємо світ, в якому живемо. В рамках конструктивізму переважає уявлення про те, що ми не є пасивними суб’єктами, тому акцент ставиться індивідуально-особистісному навчанні студентів, які власноруч формують свій навчальний простір. Крім того, в контексті цього напряму знання розглядаються як «конструкція», які вибудовуються і класифікуються в силу особливостей людського організму, когнітивних структур, дій і категорій мови.

Джерело: Русаков С.С. Використання електронного навчального середовища у викладанні дисципліни «Історія кіно» / С.С. Русаков // Міжнародна діяльність університетів як фактор інноваційного розвитку вищої школи: збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної заочної конференції (18 вересня 2015 року). – Маріуполь, 2015. – С. 122-124.

воскресенье, 1 ноября 2015 г.

ЗНАЧЕННЯ ЕЛЕКТРОННОЇ ПЛАТФОРМИ «MOODLE» ДЛЯ ВИЩОЇ ШКОЛИ

Теоретик менеджменту Пітер Друкер говорив: «Через кілька століття, коли наш час вже буде історією, вчених швидше за все, зацікавить не нові технології, не Інтернет і не електронна комерція, а різкі зміни в житті» [4]. Однак поки Інтернет є винаходом, наслідки якого ми ще не встигли осягнути повністю. З інструмента передачі інформації, він перетворився на доступний і багатоманітний засіб для самовираження. З одного боку, молода людина може годинами «блукати» в мережі Інтернет без чіткої цілі і витрачати час на неглибокий обмін повідомленнями в соцмережах, але водночас має можливість задовольнити жагу до пізнання відвідуючи тематичні сайти, віртуальні музеї, проходячи онлайн-навчання від провідних світових університетів.

Джерело: Русаков С.С.  Значення електронної платформи «MOODLE» для вищої школи/ С.С. Русаков // Філософія як культурна політика сучасності : тези доповідей ІІІ всеукраїнської наукової конференції 23–24 жовтня, 2015 р., м. Острог. – Острог : Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2015. – С. 106-108.

суббота, 21 марта 2015 г.

«Для того, щоб стати громадянином світу, в першу чергу потрібно стати громадянином Києва»

17 березня студенти-культурологи Інституту філософської освіти і науки відвідали Музейо-виставковий центр «Музей Історії Києва». Екскурсія ініційована студентами і викладачами для поглибленого вивчення столиці як колиски української культури.
Не минув тиждень після екскурсії в «Музей шістдесятництва», як студенти-культурологи І курсу відвідали головну експозицію «Музею Історії Києва». Зважаючи на графік навчання такі заходи цьогоріч організовуються перед парами. Тому озброївшись диктофонами, нотатниками і ручками в сонячний, але поки ще недостатньо теплий березневий ранок, допитливі ІФОНівці вирушили на екскурсію в музей. Більшість молоді цей центр відвідала вперше, тому враження були по-справжньому щирими і живими.

суббота, 14 марта 2015 г.

Робот Чаппі, або Сучасний Франкенштейн

З часу моєї останньої «поп-філософської» розвідки (популярна культура + філософія) минуло майже три роки. Тоді влітку 2012 року я спробував прочитати кінострічку «Бомж з рушницею» спираючись на певні смислові алюзії і відсилки. Згодом ще вдалось опублікувати наукову статтю, де окреслюю ознаки сучасної популярної культури, серед яких виділяю поп-філософування. І ось сьогодні хочу поділитись в цьому ж розрізі враженнями від кінострічки «Робот на ім’я Чаппі», прем’єра якої в Україні відбулась лише позавчора.
На відміну від «Бомжа з рушницею», де потрібно вишуковувати смисли в замаскованому під «треш» фільмі, в прем’єрі цього тижня ідея знаходиться на поверхні. Проте це не зменшує глибини тем, які актуалізуються в кінострічки, де драма займає таке ж важливе місце як і бойовик. Віддаю належне Нілові Бломпкампу за майстерне і вишукане втілення на великому екрані проблему взаємовідносин між Людиною і Роботом. Режисер вже має досвід в цьому, згадаймо буревій емоцій, який вирував після перегляду кінострічки «Район №9». Мабуть, саме через свіжий спогад про фільм 2009 року та зворушливу афішу, де робот пише на стіні слова «Татко» і «Матуся» стали причиною того, що я переглянув фільм в кінотеатрі в перші дні кінопрокату.

вторник, 10 марта 2015 г.

Віктор СИНЬОВ: «Залишаюся вірним життєвому вибору»


Академік Віктор Синьов сповнений незгасимим ентузіазмом, а його творчий підхід до життя надихає його численних послідовників і друзів. Для розуміння цього підходу ми поспілкувались з Віктором Миколайовичем, який з радістю поділився спогадами про студентські роки.


  Вікторе Миколайовичу, ваші батьки були людьми мистецтва. Як це вплинуло на ваше дитинство?
       Мої батьки були естрадними артистами, тому це безумовно вплинуло. Батько – Микола Синьов – був відомим конферансьє, а матір – Марія – співачкою. Микола Михайлович був не просто талановитим естрадним актором, а й вкрай обдарованим у літературній творчості. Він написав комедію «Транзитные пассажиры», згодом кілька книжок спогадів про своє життя, друкувався в журналі «Перець». Батьки з дитинства прищеплювали любов до мистецтва, тому я мріяв досягнути такого ж рівня. Вже в школі мав певні здобутки в цьому напрямі. Мав власні публікації віршів в газеті «Пионерская правда», а шкільні твори вчителі визнавали як цікаві і творчі. Тому вважав, що маю всі підстави продовжити творчу династію і поступати в театральний інститут.

понедельник, 2 марта 2015 г.

ВОЛОДИМИР ЄВТУХ: «Ми цікаві для світу, коли розробляємо власну тематику»

Влітку 2013 року відсвяткував 65-ліття доктор історичних наук, директор Інституту соціології, психології та соціальних комунікацій професор Володимир ЄВТУХ. З інтерв’ю ви можете дізнатись про становлення Володимира Борисовича як науковця, його погляди на сучасні концепції, а також кілька цікавинок з часу перебування на посаді Посла України в Італії.

– Володимире Борисовичу, ви розробили авторські концепції етнополітичних та етносоціологічних досліджень в Україні. Розкажіть, будь ласка, про них детальніше.
– У 1992 р. у співпраці з Сергієм Суглобіном і Михайло Молчановим була розроблена етнополітична концепція. Ми відштовхувались від того, що Україна є країною з поліетнічним складом населення. Інколи говорять, що в нас  багатонаціональна країна, але це неправильно, бо в нас є лише одна нація – українська. Далі нами були запропоновані напрями за якими слід вивчати українське суспільство з етнополітичної точки зору. В цій концепції ми приділили важливу роль формуванню етнополітики України, адже від неї залежить те як держава ставитиметься до таких компонентів етнонаціональної структури населення як українська етнонація, етнічні меншини, які все ж краще називати «етнічні спільноти», бо це поняття більш нейтральне і дає можливість уникнути політичних спекуляцій, а також емігранти і діаспора як частина українського етносу, що знаходиться за межами материкової частини етносу українців.
Що стосується етносоціологічної концепції, то в ній етнос розглядається як центральний об’єкт дослідження. Якщо в першій концепції, він пов’язаний з політикою уряду і громадських організацій, то в другій – з взаємодією різних компонентів етнонаціональної структури українського суспільства і можливими наслідками від цього. Це суто наукова модель вивчення сучасного українського суспільства з точки зору етнічної компоновки.

вторник, 24 февраля 2015 г.

АНАТОЛІЙ АВДІЄВСЬКИЙ: «ВСЕ РОБІТЬ З ЛЮБОВ’Ю!»

Спілкуватись з Героєм України, народним артистом України, проректором-директором Інституту мистецтв НПУ імені М.П. Драгоманова, академіком Анатолієм АВДІЄВСЬКИМ одне задоволення. І як шкода, що друковане слово не може повністю передати палітру емоцій, які відблискував під час інтерв’ю Маестро. Кожна думка і фраза супроводжувалась тим феноменом про який йдеться в розмові – смисловою інтонацією. Редакція газети «Педагогічні кадри» вітає Анатолія Тимофійовича з 80-річчям та бажає подальшої наснаги для величної роботи, яку робить уславлений музикант.  


Анатолію Тимофійовичу, яку місію відіграє Інститут мистецтв, який ви очолюєте, в сучасному освітньому і мистецькому просторі?
– Драгомановський університет користується великою популярністю і його по праву вважають флагманом освіти, тому він має бути зразковим у всіх напрямах діяльності. Інститут мистецтв забезпечує, крім професійних якостей, які набуваються під час навчання і здобуття спеціалізації – вокаліст, скрипаль, піаніст, регент, хормейстер та ін. – ще й педагогічною майстерністю. Вчитель музики має пам’ятати про виховний аспект мистецтва і повинен прищепити учням любов до рідної пісенної культури, а через неї до своєї Батьківщини. Для цього потрібно мати неабиякий хист і відповідні знання. Зверніть увагу, що Йоганн Бах, Вольфганг Моцарт, Микола Лисенко, Микола Леонтович, Микола Римський-Корсаков, Кирило Стеценко, Петро Чайковський були не лише композиторами, які достеменно знали музичну культуру свого народу, вони також були видатними вчителями. Педагог і письменник Василь Сухомлинський якось висловився, що завдання вчителя, який навчає дітей музиці, це не завдання готувати майбутніх музикантів, він готує всебічно розвинену гармонійну особистість, повноцінного громадянина країни.

суббота, 7 февраля 2015 г.

МІСТО БЕЗ М’ЯСА


Люко Дашвар. На запах м’яса: роман / Люко Дашвар. – Харків : Книжковий Клуб «Клуб сімейного дозвілля», 2013. – 368 с. : іл.
Володарка титулу «Золотий письменник України» залишається вірною своїй темі і стилю викладу. «На запах м’яса» – це відображення непідробної дійсності, книжку Люко Дашвар можна порівняти з популярними нині фотографіями самого себе в дзеркалі. У романі ми зустрічаємо низку персонажів, які мають чітко прописані характери і діалоги, що не просто наближені до реальності, вони неначе записані з почутої вчора розмови в метро.

Масова культура на захисті суспільного спокою всередині ХХ століття


В історії художньої культури ми знаходимо різних героїчних персонажів, які опосередковують відношення людини з навколишнім світом і закарбовуються в якості персонажів, які є певним відображенням сподівань суспільства. Така первісна форма рефлексії отримала потенціал для розвитку в культурі і мистецтві.

пятница, 6 февраля 2015 г.

КОЛИ НЕ ХОЧЕШ, ЩОБ ДІМ ПОБУДУВАЛИ, ЗАХОВАЙ ЦВЯХИ І ДОШКИ

 
 
Дискусія про викладання філософії у вищих навчальних закладів, та й взагалі її актуальність у сучасному світі влучно відображається словами відомого письменника Рея Бредбері.
Згадаймо цитату з його чудової книжки «451 градус за Фаренгейтом». Ці слова мають для нас ще більше значення, адже там згадується і про війну:
 
«Коли не хочеш, щоб дім побудували, заховай цвяхи і дошки. Коли не хочеш, щоб людина стала нещасною через політику, не давай їй змоги роздивитися проблему з двох боків. Хай бачить лише один бік, а ще ліпше – жодного. Хай забуде, що існує така штука, як війна. Хай уряд нездатний, нестійкий, душить податками - це краще, ніж заворушення в народі! Головне – спокій, Монтег! Влаштовуйте різні конкурси, наприклад: хто краще запам’ятає слова популярних пісеньок, хто може назвати столиці штатів чи хто знає, скільки зібрали зерна в штаті Айова минулого року.